Із кошиком — на кладовище
У місті Городок і в старостинських округах Городоцької громади здавна існує традиція — нести на кладовище їжу і класти її на могили своїх рідних. Але, запитавши городоччан «Навіщо?», усі одностайно відповідають: «Так люди роблять».
Журналісти Городок.City вирішили розібратися у цій темі. Відповіді шукали у віце-ректора Інституту Богословських Наук, що в Городку, отця Сергія Хитрого.
Звідки пішла традиція нести їжу на кладовище
Як відомо, традиція класти їжу на могили переходила з покоління у покоління ще з язичницьких вірувань. Як пояснюють священнослужителі, ця традиція практикується у тих країнах, де віра перебуває на рівні забобонності. У Європі, наприклад, таку традицію не практикують. Переважно це поширено в Україні, російській федерації, Білорусі.
За словами священників, зазвичай ці традиції виникають саме через незнання або нерозуміння того, чого насправді потребують наші померлі. А їм потрібна лише щира молитва і добрі вчинки.
Традиція поділитися пасхальними стравами із померлими існує у городоччан багато роківФото: Городок.City
Віруючі яких конфесій практикують таку традицію
На могили кладуть їжу як православні із католиками, так і, напевно, протестанти.

Що про це думає Церква
Церква не раз стикається із цим явищем, особливо після Великодня — у так звані «проводи». У святкові дні Воскресіння Христового люди відвідують могили близьких, аби там теж визнати віру у Воскреслого Христа. Ось тільки прикро, що визнання віри супроводжується такими зовсім не християнськими звичаями.
Церква засуджує забобониФото: Городок.City
— На превеликий жаль, не всі дослухаються до священників, — зауважує о. Сергій. — Дуже великою проблемою є те, що коли в людини вже є якась традиція, то їй важко цього позбутися.
Отець Сергій впевнений, що цієї традиції позбутися можна, і аргумент — «Бо люди так роблять» — не має бути головним. Якщо, наприклад, одні віряни, не зважаючи на конфесію, перестануть приносити їжу кладовище і пояснюватимуть своїм знайомим, чому так не можна робити, — то цей звичай швидко зникне із нашого суспільства.

