Кейс про те, як досягти успіху за кордоном (якщо ти з невеликого міста), але й не забувати про Батьківщину
Європейський Союз, Атлантичний Океан, Диснейленд, Real Madrid fc, Монатік та Малума, мішленовські ресторани та лакшері бренди, сальса, нічні поїздки на мотоциклі вулицями Мадриду, численні подорожі Іспанією, вивчення китайської мови і середземноморської кухні та проживання у центрі Парижа на Єлисейських полях... Уявили таке життя? Так, це реальність.
Реальність простої дівчини із Городка, чия життєва фішка — приймати серйозні рішення за допомогою інтуїції.
Знайомтеся, це Наталія Нізевич
Фото: Домашній архів
Городоччанка, яка з дитинства навчена щодня читати одну книгу або вивчати один вірш. Вона самотужки почала вивчати англійську мову у 5 років. Вона вже 3,5 роки живе в Іспанії, але ні на мить не забуває про свою Батьківщину.
І обожнює розвіювати стереотипи
— Коли мені було 9 років, мені купили дуже модні штани, — пригадує Наталія Нізевич. — І я дуже хотіла їх одягнути. Але мені сказали, що вони будуть «на вихід». За якесь літо я так виросла, що штани вже не змогла одягнути — вони стали тісними. Отже, відкладене на потім так і залишилося новим та неношеним. Це я от до чого — на все свій час. І це не лише про одяг. Не варто відкладати життя на потім. Бо буде, як із штанами — вже не треба.
Фото: Домашній архів
Минуло уже понад 3,5 роки, як Наталія переїхала до Іспанії
Щороку, у річницю свого приїзду в нову країну, дівчина підбиває підсумки прожитого періоду життя. І щороку приходить до висновку: було по-різному — від неймовірно важкого до неймовірно класного. Але завжди було цікаво.
— Я завжди кажу, що наш світ сповнений можливостей і вони приходять до тих, хто їх шукає. Колись я вигравала гранти від США, і тому знаю, що можливо все. Тому мені й подобається слоган відомої компанії New Balance: «Твій час — зараз!».
Здається, що такі висновки може робити лише жінка із досвідом. Років десь у 50. Та, виявляється, що ні. Наталії Нізевич всього 30. Хоча, повірте, досвіду життя у неї більше, ніж у декотрих 50-річних.
Фото: Домашній архів
Як усе починалося
— Я народилась у Городку, — розповідає Наталя. — Навчалась у Городоцькій початковій школі, потім - у ЗОШ №3, а із 7 класу – у Городоцькій гімназії. Після закінчення школи вступила до Хмельницького національного університету. Опанувала спеціальність викладача англійської та німецької мов і перекладача. І повернулась у Городок.
У рідному місті Наталія працювала спочатку у ЗОШ №3, а потім у гімназії. Так було майже два з половиною роки.
Та це не те, що я планувала, — пригадує тендітна дівчина
Тому Наталя переїхала до обласного центру, влаштувалася менеджером зі зв’язків із громадськістю у СВ-Клуб, а згодом, у 25 років, стала його РR-директором (директором зі зв’язків із громадськістю).
— Удень я працювала, а ночами — навчалася. Подавала заявки на гранти. Вигравала гранти на тисячі доларів на навчання в Америці. Пройшла понад тисячу навчань, маю більше 100 дипломів із маркетингу та комунікацій. А коли дізналася про грант від Пенсільванського університету, написала й туди кілька есе (про те, чому саме мені треба дати стипендію, і ще про Емілі Дікінсон було), відправила кілька документів (все англійською мовою), і думала, що нічого не вийде. Але вийшло. Отримала відповідь «YES» 31 грудня.
Пенсільванський університет Наталія вважає своєю альма-матір’ю
Фото: Домашній архів
Наталія переконана, що важка праця, бажання, планування та постійна робота над собою творять чудеса. Лекції та заняття в університеті були дистанційними. Відбувалися вночі (за українським часом).
Зараз городоччанка працює в українській школі у Мадриді
Викладає англійську, економіку та географію. Думаєте, вона зупинилася і досягла бажаного? Ні, це не про неї. Наталія ніколи не перестає вчитися. Наразі її фаворити — криміналістика, біохімія, квантова фізика, біхевіористика, менеджмент і мода.
— За кордоном — нелегко. Спочатку, коли тільки переїжджаєш, настає ейфорія та відчуття того, що тут рай. Але потім розумієш, що всюди є свої плюси та мінуси. І потрібно весь час працювати над собою.
Університетська подруга Іванка для Наталі у Мадриді стала другою сім’єю.Фото: Домашній архів
Її мрії пов’язані з Україною
Наталія Нізевич ні слова не розповідає про особисте. Це, каже дівчина, її правило життя. А от мріями — радо ділиться.
— Бо люблю мотивувати людей на здійснення їхніх мрій! Завжди та безкорисливо. Вірю, що все в наших руках, — каже Наталія.
Про що сама мріє?
- Працювати в ООН, щоб відстоювати права людини.
- Викладати англійську мову для діток із малозабезпечених сімей у Червоному Хресті в Іспанії.
- Відкрити найкращий у світі притулок для тварин в Україні.
— А також хочу приїхати додому, хоч на трішки, бо вже майже 3,5 роки не була в Україні, - всміхається Наталія. — Тому так чекаю, коли ми переживемо цей коронавірус і наші кордони знову будуть відкритими.
Бо завжди собі повторюю: «Найкраще — лише попереду!».
І не погоджуюся з іспанцями, які кажуть: «Año nuevo, vida nueva», що дослівно перекладається «Новий рік — нове життя». Вважаю, що не варто чекати нового року, понеділка, наступного місяця чи знаку від зірок, щоб змінити своє життя або щоб стати щасливим. Достатньо захотіти. Неважливо — коли. Неважливо — хто ви. Важливо — бажання. І ще — сміливість та впертість. І пам’ятайте: ніхто краще за вас не знає, що треба саме вам. Щастя — це вибір. Вибір сильної людини.
