Чи знаєте ви, що одним із прототипів головного героя фільму "В бій ідуть одні старики" є наш земляк, Герой Радянського Союзу, військовий льотчик Тихон Верхомій?
Він народився знаково – 9 травня 1917 року
Перший пам'ятник Тихону Григоровичу Верхомію встановили його побратими у сквері міста Орла. Це був зовсім простий пам’ятник: дерев'яний обеліск із прибитим до нього пропелером літака та фотографією Тихона Григоровича. За деякий час на могилі було встановлено чорну стелу. На цьому посмертні «подорожі» льотчика не закінчилися. У 1952 році за рішенням Орловського міськвиконкому прах Тихона Григоровича перенесли до Меморіального комплексу Хрестительського військового кладовища міста Орла. Туди ж була й перенесена і чорна стела. У 1987 році стелу замінили на мармуровий пам'ятник із барельєфом льотчика.
Знайомство із майбутнім режиссером
У 1938 році Тихон закінчив Вінницьку педагогічну школу з відзнакою і був призваний на військову службу, яку проходив у Донецьку. Там він познайомився з маленьким хлопчиком із Краматорська Льонею Биковим, який мріяв стати пілотом.
Юний Тихон, закінчивши курс навчання в аероклубах Вінниці й Одеси, працював військовим інструктором із підготовки пілотів. Там його у званні лейтенанта і застала війна.
Служив в авіації: спочатку командиром авіаланки, потім командиром ескадрильї
Дослужився до звання майора, зробив особисто 132 бойових вильоти в тил ворога: проводив розвідку, бомбив стратегічні об’єкти (залізничні станції та ешелони), доправляв партизанам бойову техніку, зброю, продукти і вивозив поранених із партизанських загонів.
На Брянському фронті він був хоробрим пілотом, кращим командиром, за що нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни І ступеня, орденом Леніна, зіркою Героя Радянського Союзу.
За героїзм під час бойових операцій побратими Тихона Верхомія прозвали «українським орлом»
Героїчні епізоди
- №1. Одного разу, повертаючись із бойового завдання, Тихон Верхомій помітив німецький польовий аеродром, координати якого зразу ж передав у штаб Армії. Але його літак вороги теж помітили і обстріляли зенітками. Одночасно почався артобстріл німецького аеродрому радянською артилерією. В результаті перестрілки літак Тихона загорівся. Ледь вдалося посадити машину на ворожий аеродром і пересісти на німецький літак, який був поблизу. На ньому Тихон і повернувся на свій аеродром. Ця історія ледь не закінчилась для нього трагічно: коли на німецькому літаку він наближався до аеродрому, його почали обстрілювати вже радянські зенітки.
- №2. Якось під час бойового завдання літак Тихона підбили. На щастя, він приземлився неподалік партизанського загону і за короткий час його знайшла розвідувальна група партизанів. Для повернення на аеродром партизани подарували йому коня і допомогли переправитися через лінію фронту.
- №3. Із самого місця розташування ворога, як кажуть, з-під самого носу фашистів, він вивіз командира авіаланки Івана Холодного та його штурмана. Ці пілоти відбомбились, але були збиті зеніткою. Разом з літаком згоріла і рація. Повертаючись із бойового завдання, не знаючи точних координат, Тихон Верхомій, ризикуючи особистим життям, врятував колег. Привіз їх на крилі літака на аеродром.
- №4. Після поразки у лютому 1943 року під Сталінградом Гітлер наказав своїм військовим спеціалістам негайно розробити план-реванш, який був затверджений під кодовою назвою «Цитадель». Згідно з цим планом, ворог повинен був виграти битву під Курськом і захопити Москву. Під час розгрому німецького штабу Тихон Верхомій брав безпосередню участь у захопленні в полон ворожого генерала 21 квітня 1943 року. За це йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Останній бойовий виліт майора Тихона Григоровича у тил ворога відбувся 1 травня
Каральна операція фашистів проти брянських партизанів стала останньою для героя. До партизанського загону, в якому він перебував, надійшло повідомлення про аварію літака над лісом. Із групою партизанів Тихон пішов у розвідку і потрапив у засідку, підготовану фашистами. У нерівному бою 3 травня 1943 року він загинув.
Після звільнення території Лівненського району Орловської області від німецьких загарбників тіло Тихона Верхомія та інших воїнів було знайдено в лісі та поховано у сквері Танкістів — у центрі м. Орла.
У восьми музеях експонуються особисті речі городоччанина: годинник з літака, льотна куртка, вирізки з газети, книги та інше. Його іменем названо школу у м. Лівни, школу №17 м. Орла.
Перший пам'ятник Тихону Григоровичу Верхомію встановили його побратими у сквері міста Орла. Це був зовсім простий пам’ятник: дерев'яний обеліск із прибитим до нього пропелером літака та фотографією Тихона Григоровича. За деякий час на могилі було встановлено чорну стелу. На цьому посмертні «подорожі» льотчика не закінчилися. У 1952 році за рішенням Орловського міськвиконкому прах Тихона Григоровича перенесли до Меморіального комплексу Хрестительського військового кладовища міста Орла. Туди ж була й перенесена і чорна стела. У 1987 році стелу замінили на мармуровий пам'ятник із барельєфом льотчика.
Про Тихона Верхомія Сергій Симаков — його побратим, колишній комісар партизанського загону ім. Буславського — написав багато цікавих фактів у книзі «У лісі прифронтовому» (примірник зберігається у Кам’янець-Подільському музеї-заповіднику), а режисер-постановник Леонід Биков свого часу зняв відому кінострічку «В бій ідуть одні старики», у якій зіграв головну роль капітана Титаренка, прототипом якого є майор Верхомій.
До речі, за життя Биков і Верхомій були не тільки знайомі, а й дружили ще до війни, тому «зіграти» друга актору було неважко. У цьому фільмі Леонід Биков показав героїзм на війні, возвеличив простих людей із прекрасною душею і чистою совістю.
Таким був сам Леонід Биков, таким був і його побратим Тихон Верхомій. Обидва любили співати пісню «Смуглянка». Без танців і пісень не могли прожити і дня. Навіть перед останнім вильотом Тихон Верхомій заспівав свою улюблену пісню і станцював гопак. До речі, його улюбленою піснею була «Дожити б до весілля — одружитися». На жаль, самому Тихону Верхомію так і не довелося одружитися, бо загинув у 25-річному віці.
