Життя в залежності
«Я прокидався зранку, і перша моя думка — «Де взяти?!». У мене могло не бути шматка хліба, але наркотики — це обов’язково».
Так пригадує своє минуле городоччанин, який протягом багатьох років був наркозалежним. Він не соромиться про це говорити публічно. Він готовий розповідати усім і кожному про цю біду і її наслідки. Його мета — застерегти усіх, особливо молодь, від необдуманих вчинків. Вчинків, через які люди втрачають усе… Життя в тому числі.
Михайлу Королю сьогодні 50 років. Уже 22 роки минулого відтоді, як він перестав вживати наркотики. Відмовився і від сигарет, і від алкоголю. Життя побачив у нових барвах. Він зміг вибратися із самого дна. Він знає, як там. Тому голосно заявляє на весь світ: «НІКОЛИ НАВІТЬ НЕ ПРОБУЙТЕ!».
Журналісти Городок.Сity поспілкувалися із городоччанином. Далі пропонуємо монолог колишнього наркозалежного.
Він був обдарованою дитиною
У першому класі я вже читав і малював. До речі, читати я вмів уже в 4 роки. Любив перемальовувати казкових персонажів із «Читанки». Малював гуашшю. Фарби мені мама купувала — вона завжди підтримувала мої творчі ідеї.
Після школи у 15 років вступив до морехідного училища в Астрахані, закінчив його і повернувся додому. Багато малював — це було моє хобі, і, звичайно ж, мав багато друзів. У 23 роки я був одружений і мав двох доньок.
Досі пам’ятає свій перший раз
Спробував наркотики свідомо у 23 роки. Захотів відчути, як це. Досі пам’ятаю свій перший раз…
Одного вечора я повертався з розважального закладу, напідпитку. По дорозі додому зустрів двох знайомих, які, як я знав, вже були наркозалежними. Вони несли наркотики іншому «товаришу», та його не виявилося вдома. Тож запропонували мені. І я не відмовився.
І я коловся. Це було три дні поспіль, а потім я їм сказав, що не треба ходити до мене і нічого носити. Вони перестали приходити.
Минув рік…
Я знову випадково зустрівся із друзями-наркоманами (нині багато із них вже покійні) і спитав, чи можна десь купити «кайф». Це виявилося без проблем — аби були гроші. А гроші були. І я тоді поступово «сів на голку». Кілька разів купував наркотики — «точки» були. У мене вдома всі друзі «тусувалися»…
Тоді я втратив усе
Дружина із дітьми пішла жити до батьків.
А ми з друзями… Почали самі готували наркотики й одразу їх вживали. «Кайф» тривав приблизно місяць. Далі почало «ламати». Я розумів, що вже підсів на наркотики. Я став залежним. Наркотики стали потребою. Щоденною. Двічі-тричі у день…
Найстрашніше тут — потреба: коли ти встаєш зранку і нема чим вколотися. Це найстрашніше відчуття. Життя зводиться до одного — вколотися і забутися.
Це стає жорсткою системою. Такою спіраллю: поспав — проснувся — знайшов — вколовся — знов заснув.
У ці рамки я себе сам загнав. Більше нічого мене не цікавило…
Я сам варив собі зілля, сам вживав. Я мав наркотики для себе і ще на продаж.
Я спілкувався з людьми, але все це відбувалося ніби в тумані…
Через півроку я відчув, що вже не хочу вживати наркотики. Вирішив кинути, але це було непросто. П’ять років я повертався до думки: «Годі!» і… знову коловся. У мене не стало нікого. І я вже чітко знав, що це дорога в нікуди, на самісіньке дно…
У мене були двічі «передози». Виникали думки про суїцид...
У 30 років планував зробити собі «передоз» і піти з життя. Я опустився на саме дно... Торкнувся його ногами… і не захотів там бути.
Тож почав викарабкуватися… Намагався «зіскочити» з наркотиків. Я розумів, що готуючи, купуючи, зберігаючи і вживаючи наркотики, я вступаю у конфлікт із законом. На мене навіть була відкрита кримінальна справа.
І запитаєте, що врятувало?
Церква. Я пішов туди за порадою, розрадою. А коли у мене вкрали мій запас маку — мою місячну дозу, то я зрозумів, що Бог постукав до мене і сказав: «Досить».
Я переосмислив своє життя і пішов іншою дорогою
Я сам визначив, що до наркотиків не повернуся.
Стан після закінчення вживання наркотиків лікарі називають ремісією. Вона може бути тривалою, навіть до кінця життя людини, а може закінчитися за кілька років або навіть днів, і тоді людина повернеться до своєї залежності. Це можна порівняти з тим, коли людина якийсь час не хворіє, але існує велика ймовірність знову захворіти. Хоча, може, не захворіє…
Як пояснила потім моя лікарка, наркотики для мене були ступенем пізнання. Якщо знаєш гарні сторони життя, то для порівняння хочеш взнати і негативні – а як це?..
Життя опісля
Уже 22 роки Михайло Король живе звичайним життям, без залежності. Відвідує бібліотеку, малює. Особливо активним став у соцмережах (городоччани не раз зустрічають його світлини у Фейсбук).
Він зміг. І радіє, і пишається цим. Але таких, як він, — один на тисячі. Усі решта — в могилах.
Тому застерігає всіх і кожного, особливо молодих хлопців.
«Не йдіть під вплив інших, не ведіться, навіть не пробуйте! Не намагайтеся показатися крутими, комусь щось довести чи випробувати себе. Не варто навіть думки собі такої допускати. Ваше життя – у ваших руках. Не віддавайте його нікому!».
