Україна прощається зі своїми відданими синами
11 квітня городоччани проводжали в останню дорогу свого Героя Віктора Шкромиду. 22-річний військовий загинув на Одещині. 12 годин він пробув під завалами після ракетного обстрілу. 8 квітня його серце зупинилося.
Маленький художник
Він зростав у селі Кремінна на Городоччині. Жвавим, веселим, чуйним та добрим. Він не знав батька, який зник ще тоді, коли Віктору було лише два рочки. Мати змушена була поїхати на заробітки. А батьків маленькому Віті та його старшому брату замінили дідусь із бабусею.
— Я його виховувала з маленького. Ми з дідом його в садочок водили, потім до школи. Ходили на батьківські збори. Побачили, що Вітя гарно малює — віддали у художню школу, — пригадує бабуся Любов Андріївна. — Мій Вітя був дуже слухняним хлопчиком. Я всю надію на нього покладала. Думала, він житиме разом із нами. А він обіцяв, що все буде добре……
З 6 класу Віктор навчався у Городоцької дитячій художній школі та неодноразово брав участь у різноманітних конкурсах та виставках. У 2015 році Віктор закінчує Кремінянську ЗОШ і художню школу за програмою образотворче мистецтво.Фото: Городоцька дитяча художня школа
Від художника до військового
Йому було лише 22 роки. Два роки тому, у 2020 році, він підписав контракт і розпочав службу у військовій частині на території Одеської області. Хотів бути поближче до брата.
— Вітя підписав контракт із тією військовою частиною, де служить його брат, — розповідає бабуся. – А ті кляті ракети прилетіли із Криму. Вітя ще був живий... Він просив водички. Просив витягнути його з-під завалів. Він витримав з 11 години ночі до 11 години ранку, аж поки його витягнули. Та у лікарні він помер. Скінчилося життя мого Віті.
Найдоброзичливіший
— Віктор зажди всіх слухав. Він усім допомагав: дідусеві, бабусі, сусідам, друзям. Маленьких діток любив бавити. То підвезе когось на мопеді, то на велосипеді покатає, — плаче Ольга Сівець, сусідка Віктора. — Таких людей більше немає.
— А ще наш Віктор відрізнявся неабиякою доброзичливістю. Він наш дружелюбний, незабутній, креативний і найдоброзичливіший однокласник. Він був завжди енергійним та безвідмовним. Нам допомагав у будь-яких ситуаціях, — пригадує староста класу Роман Клепацький. — Щирі співчуття його батькам. Вічна пам'ять нашому однокласнику.
Прощання із Героєм на кладовищі.Фото: Городок.City
Остання дорога
В останню путь Героя проводжали всім селом та громадою. На колінах стояли односельці, однокласники, перехожі. У руках у них – живі квіти. Попереду похоронної процесії – весільне гільце та коровай. Військові несли труну із тілом нашого захисника, а вітер колихав прапор України.
— Страшна війна забрала прекрасний цвіт України. Забрала життя, яке вже ніколи не повернеться. Вітя завжди залишиться у нашій вдячній пам’яті та у серцях. Вічна пам'ять та Царство Небесне Герою України, — сказала класна керівничка загиблого воїна Людмила Волос.
