Декомунізація
Віднедавна 26 вулиць та 25 провулків у Городку мають нові назви. Більшість із них перейменовані на честь визначних діячів, якими пишається Україна. Один із них – Іван Пулюй (1845-1918), видатний вчений, ім'я якого тепер носить колишня вулиця Ломоносова. Але чи багато українців знають про заслуги і досягнення Пулюя?
Не стільки Рентген, скільки Пулюй
Іван Пулюй – уродженець містечка Гримайлів на Тернопільщині, який завдяки своєму таланту і невтомній праці отримав широке визнання у Європі як фізик, електротехнік, винахідник та організатор науки. Його новаторські ідеї випереджали наукову думку на десятиліття, а деякі з відкриттів та винаходів увійшли в золоту скарбницю світової науки і техніки, застосовуються нині у багатьох сферах життєдіяльності людини.
Фото: hromadske.radio
Передусім, саме Пулюю належить пріоритет у дослідженні знаменитих Х-променів, названих згодом рентгенівськими. І те, що не йому, а німецькому фізику В. Рентгену приписують це епохальне відкриття, як і те, що не він став першим в історії лауреатом Нобелівської премії в галузі фізики, є великою несправедливістю, про що не раз заявляли високоавторитетні вчені, починаючи з Альберта Ейнштейна.
На думку науковців, внесок Рентгена у дослідження Х-променів, м'яко кажучи, явно перебільшений. Так, німець першим офіційно заявив у 1895 році про це явище, але ще раніше його виявив і почав вивчати саме Пулюй. І саме він першим пояснив природу та властивості Х-променів, першим почав робити за їх допомогою знімки.
Свою першу лампу для добування «чудо-променів» він створив на 14 років раніше за Рентгена. Все вказує на те, що той потайки скористався добре відомою йому лампою, а також іншими напрацюваннями Пулюя, з яким був особисто знайомий ще з 1875 року. Відтак, рентгенівські промені справедливіше було б іменувати пулюївськими.
І водночас, працюючи в наукових осередках поза своєю батьківщиною, залишатися патріотами, багато потрудитися для української справи.
«Нема більшого гонору для людини, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю», – писав Пулюй незадовго до своєї смерті.
Видатний вчений мріяв працювати у Київському університеті, але так і не дочекався дозволу від російської імперської влади. Помер у Празі, де і похований.
