Декомунізація
Городок.City продовжує розповідати про видатних діячів України, на честь яких перейменовані вулиці та провулки у нашій громаді.
Віднині провулок Дубініна носить ім'я Івана Світличного – українського поета, перекладача, мовознавця, літературознавця, літературного критика, але насамперед – одного із поводирів дисидентського руху 1960-70-х років, репресованого комуністичним режимом.
«Він був світильником, що горів і світився»
Іван Світличний народився 1929 року на Луганщині в родині колгоспників. Ще в 14-річному віці, під час війни, намагаючись разом з іншими підлітками підірвати німецьку техніку, травмував собі ноги і лишився без пальців на руках. Та це не завадило йому закінчити середню школу із золотою медаллю, а потім – філологічний факультет Харківського університету та аспірантуру при Інституті літератури імені Шевченка АН УРСР.
Фото: na-skryzhalyah.blogspot.com
Працюючи в Інституті літератури, потім в Інституті філософії АН УРСР, в журналах «Радянське літературознавство» і «Дніпро», Світличний заявив про себе як справжній інтелектуал, як людина широкої ерудиції, глибоких переконань і незалежних поглядів. Тож не випадково він здобув у 1960-х роках незаперечний моральний авторитет серед національно свідомої молоді, а його маленька квартира стала своєрідним дискусійним клубом, у якому кристалізувалися погляди і формувався особистий вибір більшості «шістдесятників».
У 1973 році був заарештований і засуджений до 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання за «антирадянську агітацію й пропаганду». Термін відбув повністю, незважаючи на погіршення стану здоров'я. Вижив він тільки завдяки самовідданості дружини, яка доглядала його на засланні. Повернувся до Києва у 1983 році тяжко хворим. Останні три роки був прикутий до ліжка.
Життя Івана Світличного дотліло 25 жовтня 1992 року. Поховали його на Байковому кладовищі, поряд з іншим великим українцем – Василем Стусом. На могилі встановили козацький хрест, на якому викарбували слова із Святого Письма: «Він був світильником, що горів і світився».
