Вулиця Замкова
Городок.City продовжує розповідати про нові назви вулиць та провулків у нашій громаді. Зокрема, колишня вулиця Чайковського відтепер називається Замковою.
Донедавна поява вулиці з такою назвою в Городку виглядала б цілковитим курйозом, адже ніякого замку на міському краєвиді начебто не видно.
Щоправда, є пагорб з назвою Замкова гора, а на історичному гербі міста 1796 року зображено срібну муровану стіну між двома золотими горами.
Причому цей геральдичний мотив виявився напрочуд живучим: замковий мур зберігся і на гербі Городка радянського періоду, і на сучасному гербі міста, затвердженому 28 лютого 2020 року.
Сучасний герб Городка.
І все ж замок існував!
Кам'янець-Подільський, Сатанів, Старокостянтинів, Меджибіж, Летичів, Сутківці, Жванець, Панівці, Зіньків, Отроків… Що об'єднує всі ці та деякі інші населені пункти Хмельниччини? Правильно, наявність давніх мурованих оборонно-фортифікаційних комплексів — замків або фортець, які в різному стані збереглися до нашого часу.
Природно, що ці пам'ятки є предметом гордості місцевих мешканців та принадою для туристів. Декому з небайдужих городоччан ще недавно міг здатися прикрим та навіть образливим той факт, що подібного старовинного об'єкту немає у нашому місті, хоча саме слово «городок» з часів княжої Русі означало не що інше, як «укріплене поселення». Тож якщо замок і мусив існувати деінде, то саме у Городку!
А між тим відомо, що колись в межах Городка справді височів величний замок. Про це свідчать і старовинні мапи, і деякі історичні документи XVI-XVII століть, де наше місто фігурує під назвами Грудек, Гродек, Новодвор або, на польський лад, Grudek, Gródek, Nowodwór.
Судячи із схематичних мініатюрних зображень на старовинних мапах, Городок у ті часи мав не просто свій власний замок, а доволі потужну систему укріплень на обох берегах річки Смотрич. Сам замок являв собою цитадель, або «дитинець», тобто внутрішню фортецю в межах міста, яке було додатково захищене зовніщньою лінією укріплень у вигляді земляних валів, дерев'яних стін та ровів. Подібним чином іноземні картографи зображували на своїх мапах практично всі значні подільські міста з укріпленнями, які подекуди збереглися до нашого часу.
Городок (Грудек) на мапі «Ukrainae Pаrs. Quae Podolia palatinatus vulgo dicitur» голландця Яна Віллема Блау, близько 1670 року.
«Біла пляма» в історії
Можна припустити, що первісне замкове укріплення постало на правому березі Смотрича ще в другій половині XIV століття, коли литовські князі – брати Коріатовичі, небожі великого князя Ольґерда, за словами літописця, «всі Подільські городи помурували і всю землю Подільську осіли», Замок могли збудувати на місці більш давнього укріплення княжої доби, що було в ті часи поширеною практикою.
Скоріше за все, спочатку він був дерев'яно-земляним, можливо, з певними мурованими елементами, що також часто траплялося у середньовічній фортифікаційній архітектурі. Проте, на жаль, ми не знаємо навіть у загальних рисах, як Городоцький замок виглядав ні на початку свого існування, ні у пізніші часи. Через брак інформації його історія залишається для нас «білою плямою», так само як і ранні сторінки історії нашого міста. Навіть питання про справжній вік Городка досі викликає суперечки серед науковців.
Що ж нам наразі достеменно відомо?
Передусім те, що з самого початку свого існування Городок був важливим пунктом у системі оборони Поділля від татарської, а потім і турецької агресії. Він не раз ставав жертвою ворожих нападів. Наприклад, у 1550 році ординці спалили місто разом із замком, та місцеві жителі їх відбудували.
У наступні десятиліття татарські набіги та руйнування продовжувалися, але укріплення щоразу швидко відновлювалися, оскільки у цьому була життєва необхідність. У 1653 році місто та замок були вщент зруйновані козацьким військом Богдана Хмельницького, але місцеві жителі їх знову відбудували. Мабуть, саме тоді замок став повністю мурованим. Його настільки добре зміцнили, що у 1672 році військо гетьмана Петра Дорошенка, захопивши Городок, так і не змогло оволодіти самим замком. І все ж люди спромоглися знищити кам'яну твердиню, причому зробили це в мирний час.
Руїни приховала земля
У різний час Городком і замком володіли польські шляхтичі Новодворські, Гербурти та Свірчі, пізніше магнати Замойські та Мнішеки. Поки замок був потрібен, його намагалися підтримувати у належному, «боєздатному» стані. Після 1699 року, коли за умовами Карловицького договору з Річчю Посполитою Османська імперія офіційно відмовилася від своїх зазіхань на Поділля, місцеві фортеці і замки втратили своє оборонне значення. Почався їхній занепад. Для деяких подільських твердинь, зокрема, для замків у Городку та Ярмолинцях, це мало трагічні наслідки.
Початок руйнування
Початок руйнуванню Городоцького замку поклали графи Замойські, які володіли ним найдовше. Вже на початку XVIIІ століття, вирішивши впорядкувати міську територію, вони завзято заходилися демонтовувати систему фортифікацій. Почали із зовнішніх дерев'яно-земляних укріплень, які на той час справді почали заважати розширенню та розбудові Городка.
У 1732 році граф Міхал Здислав Замойський наказав розбирати замкові муровані стіни і башти на каміння, щоб збудувати собі резиденцію-палац. Крім того, із замкового ж каміння звели у Городку костел Святої Анни з дзвіницею та францисканський кляштор. Напевно, з того таки будматеріалу було збудовано чимало інших споруд у місті.
У 1793 році, коли Поділля після другого поділу Речі Посполитої опинилося у складі Російської імперії, замок вже являв собою мальовничу руїну посеред міста. Хоча замкові споруди дуже постраждали, однак в їхніх рештках все ще вгадувалася колишня монументальність.
Замок на мапі Боплана.Фото: zamky.com.ua
Довершив справу Гейсмар
Довершив справу нищення замку черговий «дбайливий» господар – російський генерал німецького походження барон Федір Гейсмар, який отримав Городок у володіння за свої особисті заслуги перед царизмом, зокрема, за розправу над повсталим Чернігівським полком у 1826 році та активну участь у придушенні Польського повстання 1830-1831 років.
Каміння знадобилося йому для того, щоб спорудити собі власний помпезний палац. За наказом відставного генерала замкові споруди розібрали мало не до самих фундаментів, а місцями від них не залишили каменя на камені.
Незабаром «замчише», тобто місце, де колись стояв замок, заросло бур'янами, кущами та деревами. З кожним роком кам'яні рештки вкривалися все товстішим шаром ґрунту. Здавалося, сама природа поспішала приховати руїни, ніби дбаючи про те, щоб зберегти для нащадків хоча б дещицю колись могутньої твердині.
Терпляче чекав
Зневажений, понівечений і забутий Городоцький замок терпляче чекав, коли люди нарешті знайдуть його руїни і перетворять місцеві перекази та легенди на реальність. Так само знамените місто Троя, розграбоване і спалене більше трьох тисяч років тому ворогом, але оспіване на віки давньогрецьким поетом Гомером, вважалося всього лише красивим міфом доти, поки археологи не відшукали його руїни. Хто шукає – той знаходить.
Вид на «замчище».
Повернення втраченого замку
Довгий час краєзнавці та археологи були переконані у тому, що Городоцький замок був знищений вщент і знайти бодай щось на території старого «замчища» просто неможливо. Та в серпні минулого року фахівцями Кам'янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції ДП «НДЦ «ОАСУ» Інституту археології НАН України під керівництвом відомого археолога Павла Нечитайла на «замчищі» зроблене несподіване відкриття. Ініціювала та профінансувала розкопки Городоцька міська територіальна громада, що в наш час вже само по собі може вважатися сенсацією.
Подільським археологам поталанило зробити цілу низку цікавих та цінних знахідок, але справді приголомшливим та, без перебільшення, епохальним відкриттям для Городка стало виявлення на «замчищі» решток давньої мурованої фортифікаційної споруди, найвірогідніше, однієї зі стін втраченого замку.
Досліджувати історичну частину міста вчені розпочали 20 серпня 2022 року.Фото: Городок.City
Поки що археологам вдалося розчистити порівняно невеликий фрагмент муру, довжиною майже вісім метрів, а також з'ясувати його товщину. А він у своїй основі виявився доволі потужним – понад три метри завтовшки. Це свідчить про масивність замкових споруд. Можливо, ближче до верху товщина муру поступово зменшувалася – до 1,5-2 метрів. Як відомо, при зведенні масивних фортифікаційних споруд будівельники намагалися у такий спосіб «полегшити» їх і зменшити навантаження на фундамент та ґрунт.
Розкопаний фрагмент замкового муру
Вже найперші результати археологічних досліджень на території «замчища» вселяють обґрунтований оптимізм. Нарешті знайдено руїни легендарного замку, про існування якого раніше було відомо тільки з історичних джерел та місцевих переказів.
Більш масштабні розкопки, які поступово охопили б всю площу «замчища», зможуть дати у майбутньому набагато більший обсяг інформації, що дозволить з'ясувати точні розміри, детальний план та хронологію розвитку замкового комплексу, а далі на основі отриманих даних – реконструювати його зовнішній вигляд на різних етапах розвитку.
Певна річ, про повноцінну реконструкцію архітектурно-фортифікаційної пам'ятки нічого й говорити – занадто мало від неї залишилося. Та найголовнішим є те, що археологи не просто виявили новий цікавий об'єкт для подальших наукових досліджень, а й повернули вдячним городчанам втрачену сторінку історії рідного міста.
На жаль, продовженню археологічних досліджень у цьогорічному сезоні завадило повномасштабне російське вторгнення, однак ми переконані в тому, що розкопки будуть відновлені одразу, як тільки перемога над ворогом забезпечить сприятливі для мирної праці умови.
26 та 31 серпня місце археологічних розкопок у найстарішій частині Городка відвідали голова громади Неоніла Андрійчук, настоятель храму Святого Станіслава Віктор Лутковський, начальник відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міськради Олег Федоров.Фото: Городок.City
У серпні минулого року представники міської влади запевнили, що з місцевого бюджету і надалі виділятимуться кошти на археологічні розкопки, в міськраді вже почали працювати над відповідним туристичним маршрутом, а в травні цього року в нашому місті з'явилася Замкова вулиця. Тож попереду на археологів чекають нові відкриття на території старого «замчища»…
