Лише два місяці на фронті
20 січня у Городку поховали старшого лейтенанта Сергія Стадниченка. Напередодні ввечері земляки зустріли труну з тілом загиблого Героя, а вже наступного дня попрощалися з ним назавжди.
Вранці 20 січня біля будинку Сергія, по вулиці Заводська площа, зібралися рідні, близькі, сусіди та просто небайдужі городоччани. Серед них були і вихованці Городоцького центру реабілітації. Лише вчора вони відіграли виставу про захисників України, а сьогодні прийшли попрощатися із справжнім воїном світла.
Ірина, городочанка.
— Сергій був золотою дитиною. Завжди дослухався до матері, допомагав їй, — розповідає сусідка Ірина. — Він раніше служив в АТО. Коли почалася велика війна, йому багато хто говорив не йти на неї. Але він сказав, що мусить захистити свою Батьківщину, свою маму, сестру, племінницю.
Спогади зі школи
Катерина Пилипчук, директорка Городоцької школи №2, також прийшла проводити свого колишнього учня. У Сергія вона викладала математику.
— Він гарно навчався, був дуже товариський, — розповідає вчителька. — Завжди приходив на допомогу, якщо було потрібно. Неодноразово виручав і однокласників, і з педагогами мав гарні, добрі стосунки.
Катерина Пилипчук, директорка Городоцької школи №2.
Як розповідають однокласники Сергія, життя розкидало їх по різних містах і країнах. Але ті, хто зараз у Городку, прийшли попрощатися з другом дитинства.
Вадим, однокласник Сергія Стадниченка.
— Я з Сергієм навчався з першого класу, сиділи за сусідніми партами, — розповідає Вадим. — Він був дуже розумною людиною і гарно навчався. Пам’ятається тільки хороше про Сергія.
Однокласниця Надія пригадує останню зустріч з Сергієм.
— Не так давно, коли він був ще в роті охорони в Городку, я зустріла його, ідучи з роботи, — розповідає жінка. — І не впізнала — такий спокійний, врівноважений, змужнілий став… Це велика втрата. Війна забирає найкращих.
Однокласниця Надія.
Михайло також прийшов попрощатися з однокласником, з яким в старших класах сидів за однією партою.
Михайло, сидів із Сергієм Стадниченко за однією партою.
— Сергій дійсно був дуже розумним і давав списувати, — гірко посміхається Михайло. — Чуйна, добра людина, весела та життєрадісна. Це велика втрата для всіх нас, для громади, для України в цілому. Це Людина з великої літери… була… на жаль.
З 15 по 15
Спочатку Сергій служив у Городку у роті охорони. Був командиром взводу. 15 листопада чоловік поїхав на фронт. А рівно через два місяці — 15 січня 2023 року сталася трагедія. Сергій Стадниченко загинув внаслідок ворожого мінометно-танкового обстрілу, завданого військовими формуваннями російської федерації. Воїн отримав смертельні поранення поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.
Похоронна літургія відбулася в храмі Святої Людмили Чеської ПЦУ. Поховали Героя на Городоцькому на Алеї Слави у Городку.
