Похорон у селі Липівка
«Хороший, спокійний, товариський, ввічливий, доброзичливий. Людина без жовчі, — ось так про таких, як він, кажуть. Всього два місяці він пробув на фронті. І ми його втратили назавжди». 21 січня жителі Сатанівської громади прощалися із Сергієм Ціцвірою.
Жителі села Липівка на колінах зустрічають свого захисника.Фото: Городок.City
У вісім років став напівсиротою
21 рік тому він восьмирічним хлопчиком стояв над могилою. Раптова смерть батька, якому було лише 36 років, змусила Сергійка в одну мить подорослішати. Він став опорою для своєї сім'ї.
— Сергійко — із багатодітної сім’ї, — розповідає його колишня вчителька Ольга Матуш. — Він був наймолодшим і мав ще дві старших сестрички. Мати працювала на фермі дояркою. Після смерті батька їм допомагали бабуся з дідусем.
Односельчани Сергія пригадують, що після того, як він закінчив дев'ять класів у Бубнівській школі, пішов на навчання у будівельній технікум. Згодом створив сім’ю. Його мати вийшла заміж вдруге та переїхала у сусіднє село Соломна Волочиського району.
— Ми змалку дружили, — пригадує троюрідна сестра загиблого Руслана Мощанець, — приїжджали один до одного у гості. Коли він одружився, то спершу проживав у Сатанові, знімав там квартиру. Та потім переїхав з дружиною до мами у Соломну.
Повістки не чекав
Як розповідають родичі загиблого, на війну Сергій пішов добровольцем, не дочекавшись повістки. 27 жовтня він був призваний на службу в ЗСУ.
Через два з половиною місяці, 13 січня, головний сержант роти вогневої підготовки десантно-штурмового батальйону героїчно загинув у селі Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області.
Сергій Ціцвіра. Останнє фото Героя.Фото: Сергій Ціцвіра. Останнє фото Героя.
— Щирий, добрий, людяний, милосердний. Таким ми знаємо нашого Сергія. Коли ми навчали його у школі, ми навчали його патріотизму. Ми думали, що наші діти будуть жити, працювати, примножувати багатства України. Ми думали, що вони продовжуватимуть звичаї і традиції рідного народу.
Невимовний сум, нестерпний біль утрати пронизували всіх, хто знав Сергія.Фото: Городок.Сity
Але ми не думали, що наші діти будуть гинути, захищаючи свої сім’ї, захищаючи свій рідний край, свою рідну Україну, — сказала під час прощання із Героєм його колишня вчителька Валентина Медведєва. — Ми дякуємо цьому хлопчику за сміливість, мужність, витримку, військову гідність та честь. Він гідно прожив своє коротке життя. Тепер він ближче до Бога, ніж ми усі. Тепер він буде ангелом-охоронцем для своїх дітей, дружини, сестер та рідних. І для всієї України!
На кладовищі у селі Липівка.Фото: Городок.City
Сергія Ціцвіру поховали 21 січня у селі Липівка Сатанівської громади, що на Хмельниччині, поряд зі своїми бабусею, дідусем та батьком.
Молитва за упокій душі Героя на кладовищі.Фото: Городок.City
Сергію Ціцвірі 6 лютого мало б виповнитися 30 років. Без батька залишилося двоє маленьких донечок.
