Непоправна втрата
«Для нього війна вже закінчилася. Тепер він у місці, де немає ні болю, ні страждань». Так сказав о.Степан Ковальчук під час похорону у селі Клинове, коли земляки прощалися зі своїм Героєм на подвір’ї його домівки.
Фото: Городок.City
29 грудня, під звуки повітряної тривоги, клинівчани провели до місця вічного спочинку воїна-земляка Юрія Мураву, якого востаннє бачили живим 15 лютого 2021 року.
— З того часу він додому не приїжджав. Все захищав Батьківщину. У нього і брат військовий, а один із синів зараз проходить строкову службу, — розповідає староста села Клинове Ірина Янкова.
З її слів, покійний воїн вперше був мобілізований у 2015 році. Потім повернувся додому. Постійної роботи не мав, але був дуже працьовитим, чесним і відповідальним і завжди всім допомагав.
— Він казав, що усі його вміння передалися від дідуся, який був шанованим ветеринаром у нашому селі і свого часу багато чого навчив онука, — відмітила Ірина Григорівна.
Однокласники 51-річного Героя, розповідаючи про нього, не стримували сліз. Вони казали, що він був для них справжнім другом, з яким вони товаришували впродовж усього життя.
— У нас дуже дружній клас. А з Юрою ми разом виросли. Наші будинки поруч. Мені й досі не віриться, що його вже немає. Важко говорити. Він захищав всіх нас. Ми йому за це дуже вдячні. І всім хлопцям, які віддають свої життя за те, щоби ми жили у мирі, — каже Лілія Щигельська, однокласниця Героя.
Останній шлях
Свята Літургія за упокій душі військовослужбовця Юрія Мурави відбулася у храмі Святого пророка Іллі. Туди від дому воїна похоронна процесія йшла майже годину. Попри те, що під ногами було болото, люди віддавали шану Герою, стаючи навколішки. У натовпі було чути схлипування, а суму додавав тужливий музичний супровід військового оркестру.
Похоронили українського захисника на місцевому кладовищі, у його рідному селі, під прощальні звуки військового салюту. У нього залишилася дружина, двоє синів — Дем’ян та Іван, маленький онучок, брат та тітка.
Про Героя
Народився Юрій Мурава 15 жовтня 1971 року в селі Клинове. По закінченні восьми класів пішов навчатися на водія в Кутковецьке СПТУ-31. Проходив строкову службу у місті Володимир-Волинський. 12 березня 2015 року був мобілізований в зону проведення АТО. У 2021 році знову пішов до лав Збройних сил України. Його серце перестало битися 26 грудня 2022 року у Запорізькій області. Тепер йому назавжди залишиться 51 рік.
Вдячна пам'ять про нього назавжди житиме у серцях його рідних, друзів, земляків.
