Похорон у селі Клинове
6 квітня у селі Клинове, що на Сатанівщині, поховали Володимира Думного. Воїн віддав своє життя за Україну 1 квітня, стоячи на рубежі Запорізької області.
Володимир Думний на похоронному фотоФото: Сатанівська ТГ
«Йдіть донизу по вулиці, а далі ви побачите його хатину. Там буде дуже багато машин і людей», — сказав пан Петро, мешканець села Клинове, який зустрів нас на початку села. Чоловік не помилився. Не зважаючи на квітневий снігопад із дощем, здається, що у Клинове приїхали люди звідусіль. На узбіччі центральних вулиць припарковані автівки з обох сторін.
«Ви на похорон?», — запитує нас військовий, коли ми минули крутий поворот вулички та попрямували далі.
«Так», — відповідаю.
«То вам потрібно повернутися он у ту вуличку, — додає чоловік. — Просто людей дуже багато приїхало».
Біля будинку ГерояФото: Городок.City
Вірний обов'язку
На вузенькій вуличці доводиться буквально проштовхуватися поміж людей. Всюди — живі квіти. Священник на подвір’ї біля домовини загиблого Героя мовить прощальні слова.
— Він був вірним військовій присязі та з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок, — сказав військовий капелан.
Звучить Гімн України. Над домовиною розпростертий прапор рідної держави. Оркестр заглушує звуки ридань.
Молитва біля будинку Володимира ДумногоФото: Городок.City
— Це вже четвертого воїна із нашого села ми проводжаємо, — ледь стримуючи сльози, каже Ірина Янкова, староста села Клинове. — Напевно, сьогодні немає жодної людини, яка б не плакала у нашому селі та не скорбила. Володимир ніколи не проходив повз когось просто так, не заговоривши. Він завжди все встигав: і вдома, і на роботі. Він кожному допомагав, всіх слухав, хто б з яким питанням до нього не звертався. Він завжди казав «Все буде добре»…
Школа втратила господаря
Володимир Думний майже 30 років пропрацював у місцевій школі. Як розповідає директор Клинівського ліцею, завідувач господарства завжди дбав про порядок в освітньому закладі.
— Володимир Михайлович розпочав свою трудову діяльність у школі ще у 1995 році. І завжди переймався проблемами закладу, — пригадує Антон Перчишин, директор Клинівського ліцею. — Прагнув, щоб у школі все було на найвищому рівні. Він був вірним товаришем та людиною слова.
— Він ніколи не забував про кожного з нас. Він пам’ятав дні народження кожного. Завжди всіх вітав. І він жив школою. Вже бувши на фронті, Володимир Михайлович, як тільки з’являлася можливість, переглядав нашу сторінку школи у соцмережі та коментував світлини, — розповідає заступниця директора Клинівської школи Оксана Прус. — Наша школа втратила господаря, наші односельчани — надзвичайно щиру, добру та відкриту людину, а рідні Героя — надзвичайно чуйного та доброго чоловіка, батька, дідуся.
Траурна процесія розтягнулася на більш ніж пів кілометра.Фото: Городок.City
Патріот та оптиміст
Друзі та однокласники Володимира Думного розповідають, що він був справжнім патріотом. Свідомо, не вагаючись, став на захист рідної Батьківщини. Спочатку був у роті охорони. А потім пішов на передову. Мав поранення, та після лікування відразу повернувся у бойову частину. І ніколи не втрачав оптимізму.
— Минулого року, 13 серпня, у нас було 30 років після школи, — пригадує Аркадій Якубишин, однокласник загиблого Героя. — Мали зустріч з однокласниками. Володя був щасливим, веселим, життєрадісним….
Стрілець-помічник гранатометника гірсько-штурмового взводу загинув 1 квітня під час мінометного обстрілу поблизу Новоандріївки Запорізької області. Через п’ять днів він повернувся додому у домовині. Востаннє нашому земляку віддали військові почесті на кладовищі та на честь воїна пролунав трикратний військовий салют. Йому тепер навічно 49.
