Давня традиція Городоцького ліцею №1
30 травня у Городку відбулася традиційна хода випускників. Учні одинадцятих класів у супроводі татусів і мам пройшли головною вулицею міста на свій останній урок.
Урочиста хода
Вранці 30 травня рух вулицею Шевченка перекрила поліція. На дорозі почала утворюватися колона святково одягнених людей. Багато хто — із квітами у руках. На грудях у юнаків та дівчат виблискували білосніжні стрічки з гордим написом «Випускник».
За давньою традицією Городоцького ліцею №1 на останній урок одинадцятикласників ведуть їх батьки. Ніхто не пам’ятає скільки років існує ця традиція та хто її започаткував, але кожного року хода батьків та дітей є неодмінною частиною їх прощання зі школою та дитинством.
А все ж таки, що ми знаємо про виникнення традиції?
Про виникнення традиційної батьківської ходи Городок.City розповіла одна з найдосвідченіших вчительок школи Валентина Бредняк, яка пропрацювала у ліцеї 44 роки.
Валентина Йосипівна Бредняк.
— На жаль, ми не знаємо точної дати першої ходи. Але вже понад сорок років батьки наших випускників проводжають своїх дітей на останній шкільний урок, — розповідає Валентина Йосипівна. — Цей день є нагадуванням про те, якими маленькими першачками були сьогоднішні випускники, яким зворушливим був перший день у школі і для діток, і для батьків. А тепер — це молоді люди, які стоять на порозі дорослого життя.
Як зазначила вчителька, в кожній українській сім’ї є свої традиції, що об’єднують рідних людей і передаються із покоління в покоління. А педагогічний, дитячий і батьківський колектив Городоцького ліцею №1 — це також велика, дружна родина, яка цінує свої традиції. Такі, наприклад, як проводжання батьками дітей на останній урок.
Місток між минулим і майбутнім
Тетяна Коваль.
— Сьогодні чудовий, радісний день та водночас — хвилюючий, бо діти стають на свій дорослий життєвий шлях. А я хвилююся вдвічі більше, бо в мене дві дочки-випускниці, — розповідає Тетяна Коваль, мама двійнят-учениць 11 класу. — Сьогоднішній день нагадує мені, як 11 років тому я вела своїх доньок до першого класу… Це дуже емоційний момент…
Підтримати випускників прийшли не тільки батьки, але й молодші братики і сестрички, бабусі і дідусі. Старші не стримують сліз, пригадуючи своїх онуків малими першокласниками.
— Я прийшла сьогодні підтримати свою онуку Карину Войтко, — розповідає Лілія Фурман, бабуся випускниці. — В цьому радісному святі є нотки суму, бо дуже швидко виросли наші діти, закінчилося їх дитинство і тепер вони йдуть у своє самостійне доросле життя.
Самі учні, які так чекали цього моменту, відчувають суперечливі почуття — і радісні, і сумні одночасно.
Настя Костюкова.
— Я трохи хвилююся, бо це мій останній день у школі, — розповідає учениця 11 класу Настя Костюкова. — І хоч попереду останній дзвоник, випускний вальс, мені шкода, що такий чудовий час завершується.
Останній урок
Рухаючись вулицею Шевченка, колона заходить на шкільне подвір’я. Вчителі та учні середніх класів зустрічають випускників, вишикувавшись живим коридором до сходів у школу. Директорка Городоцького ліцею №1 Світлана Станиця зі сльозами на очах вітає своїх учнів із закінченням школи та запрошує на останній в їх житті шкільний робочий день.
Попереду — свято останнього дзвоника, випускний бал та ціле життя.
