Вірний син України
У вівторок, 27 червня, у Сатанові відбувся похорон загиблого Героя Олександра Сенька із села Кам'янка.
Воїн долучився до лав ЗСУ 18 березня 2023 року. Служив солдатом у військовій частині А4667. Та лише через три місяці — 20 червня біля населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області Олександр Сенько віддав життя за рідну Україну.
Загиблий Герой Олександр Сенько.
Трагічне повернення додому
27 червня тіло загиблого воїна повернули до рідного дому у селі Кам’янка. Лише кілька годин рідні захисника могли провести поряд з ним. Вже об 11-тій траурна процесія вирушила до церкви Благовіщення УГКЦ у смт Сатанів, де відбулося поминальне богослужіння.
Прощання
Подвір’я храму окутав аромат квітучих лип та церковного ладану. Ніби життя і смерть поєдналися в єдине. У церкві та біля храму зібралося багато людей. Попрощатися зі своїм колишнім учнем прийшла Ольга Груша, класна керівниця загиблого.
Він назавжди залишиться у пам'яті земляків
— Дуже важко усвідомлювати та прийняти те, що в такий прекрасний, сонячний, літній день іде у вічність наш Сашко, — говорить Ольга Іванівна. — Він прийшов у Сатанівську школу після закінчення 9 класу у Кам’янці ще з чотирма хлопцями. Одним із них був Андрій Жук, Герой України, який загинув у 2016 році. А сьогодні ми прощаємося із Сашком Сеньком.
На жаль, майже всі однокласники загиблого Героя розкидані по Україні та за її межами. На похорони змогли прийти лише Альона та Аліна. Жінки розповіли, що коли стало відомо про загибель Олександра, однокласники відразу створили групу в одному із месенджерів та зібрали гроші для родини воїна.
Однокласниці загиблого розповіли, що Олександр був наймолодшим з трьох братів. У нього залишилася старенька мама.
— Багато хто згадує Сашу як сором’язливу людину. А от я пам’ятаю його дуже веселим, — крізь сльози каже Альона Кучерява. — Ми часто збиралися компанією і він завжди був такий задирливим. Мені сьогодні дуже важко усвідомити, що ми прощаємося з ним назавжди.
— Ми завдячуємо нашим захисникам тим, що війна не дійшла до нас, — говорить Аліна Якубишина. — Єдине, що ми можемо зробити для тих, хто віддав за нас своє життя — це гідно провести їх в останню путь та підтримувати їхніх рідних. Сашка ми назавжди запам’ятаємо щирою, веселою, доброю людиною.
Поховали Героя на Алеї Слави на кладовищі у селищі Сатанів. Останньою піснею, яку заспівали священники над могилою Олександра стала пісня українських повстанців, слова якої, на жаль, актуальні й сьогодні: «І не всі повернулись із бою живими. І не всіх дочекалася рідна сім'я. Пам'ятайте ж ви їх, пам'ятайте такими. Пам'ятай же ти їх, українська земля…».
