Історія фермерського підприємства
Блакитне небо та колосся золотистої пшениці. Ми приїхали у віддалене село Ліпибоки, що у Сатанівській громаді. Тут проживає всього 20 людей, серед яких — сім’я фермерів, яка обробляє понад 70 гектарів землі.
Спекотний літній день. У розпалі жнива. На невеличкому полі працює старий комбайн. За кермом — племінник Володимира Огороднього, 65-літнього фермера, який обробляє землю з 1992 року.
Володимир Огородній розпочав справу ще у далеких 90-хФото: Городок.City
— Земля — це життя. Тому я змолоду вирощую зернові культури. Історія нашого підприємства розпочалася у далеких 90-х роках. Тоді я вступив до спілки фермерських господарств, яка працювала під керівництвом Миколи Мотронюка. До спілки належало шестеро осіб. Та згодом ми почали працювати одноосібно. Я обробляв 47 гектарів землі. Вирощував буряки, пшеницю, ячмінь, горох та гречку, — пригадує Володимир Огородній.
Сімейна справа
На початку двохтисячних господарство фермера переживало кризу. Декілька років поспіль поля просто заростали бур’янами. Однак у 2007 році комбайнери та трактористи знову виїхали у поле: сімейну справу перейняв молодший син фермера.
Володимир Огородній продовжив справу батькаФото: Городок.City
— Я фермерством загорівся ще під час навчався у Хмельницькому національному університеті. Хоча навчався на економіста, але, вивчившись, зрозумів, що хочу працювати на землі, як мій батько. Адже бачив у цьому перспективу, — всміхається Володимир Володимирович Огородній.
Спершу син з батьком вирощував гречку. Потім посадив яблуневий сад, але, каже, ця справа надто трудомістка. Тож знову повернувся до зернових культур.
Сьогодні фермер обробляє 75 гектарів землі, з яких 47 — фермерського господарства, а решта — паї родичів та його особиста земля.
— Ми працюємо у чотирьох — батько, я, двоюрідний брат та товариш. Бухгалтерію веде моя дружина Наталія. Час від часу нам допомагав мій старший брат. Але від початку великої війни він — військовий. Ми ж продовжили обробляти землю, бо розуміємо, як це важливо сьогодні, коли країна палає у вогні, — відмічає фермер.
Війна
Про роботу в умовах війни чоловік розповідає на подвір’ї батьківського дому. Там нас зустрічає його 92-літня бабуся Маруся, яка дуже зраділа журналістам. Почала жартувати та розповідати вірші, які вчила ще в молодості.
Бабуся фермера.Фото: Городок.City
Тим часом Володимир Володимирович проводить екскурсію по господарству, показує, де зберігає врожай та яку має техніку.
— Техніка у нас уся ще з радянського союзу. Але, дякувати Богу, працює. Маємо комбайн, чотири трактори, зерноочисну техніку, плуги та культиватори. Для роботи цього вистачає. Звісно, хотілося б оновити наш автопарк, але зараз це не на часі, — зауважує фермер.
Урожай 2023 року
У дерев’яних загорожах ми помічаємо цьогорічний урожай — 60 тонн пшениці та стільки ж ячменю. А ще гірчицю, яку фермер сіяв вперше.
— Ярої гірчиці я зібрав по півтори тонни з гектара, а ось озимової — всього пів тонни. Вона не виправдала очікування. А ось ярою гірчицею я задоволений. І ціна на неї хороша, — відмічає Володимир Огородній і пригадує 2022 рік, який для його сім’ї, як і для більшості українців, був роком випробування.
Важкий 2022
Через проблеми з пальним сатанівчанину було складно розпочати весняно-польові роботи. Ціни на пальне, добрива та пестициди були космічними. Тому зернові культури фермер сіяв без добрив. І, на диво, врожай був хороший.
Фото: Городок.City
— Пшениця вродила на третину краще, ніж минулого року. З трьох тонн ми зібрали п’ять, а попереднього року — лише три. Проте ціни на збут були низькими, тому частину продукції залишили на складах і втратили значну суму коштів, — розповідає фермер.
За його словами, цього року ситуація зі збутом не краща. Дехто пропонує всього 100 доларів за тонну пшениці.
— Це дуже низька ціна. Практично на межі рентабельності. Надіюся, що яру гірчицю вдасться продати по гарній ціні. Минулого року вона коштувала 60 гривень за кілограм, цього року знизилася до 20. Але сподіваюся, що з часом ціна підніметься, — каже Володимир.
Волонтерство та депутатство
Під час війни фермер не забуває і про волонтерство. Часто, коли у громаді проводять збір гуманітарної допомоги для військових, він ділиться своїми овочами та яблуками, які вирощує у саду. Також, будучи депутатом Сатанівської селищної ради, допомагає селянам, яких у віддалених селах Сатанівської громади залишилося дуже мало.
Своє дозвілля він проводить з сім’єю — дружиною та двома донечками. А до війни час від часу працював музикантом на весіллях. Не для заробітку, а задля задоволення. Бо дуже любить музику і грає на різних музичних інструментах.
