Допомога захиснику
Військовий Віктор Фандира із Клинового, що на Сатанівщині, потребує коштів на протезування та реабілітацію. 2 жовтня він підірвався на міні та втратив обидві ноги. Зараз воїн перебуває у Вінницькому військовому госпіталі. Переніс вже вісім операцій і надіється, що колись матиме хороші протези, щоб їздити на тракторі та займатися бджільництвом.
Історія воїна з позивним «Вуйко»
40-річний військовий Віктор Фандира із позивним «Вуйко» називає себе простим хлопцем із села. Він дуже прямолінійний і не любить фальші. Коли був на фронті, сварився із російськомовними побратимами за мову, бо переконаний, що кожен українець повинен розмовляти солов’їною.
— Одного разу мене побратим попросив написати подяку волонтерам українською мовою, бо він пише лише російською. Це мене дуже обурило. Як можна не знати своєї мови? Це просто абсурд, — відмічає український захисник.
До війни він проживав у Клиновому із батьками та молодшим братом. Постійної роботи не мав, тому часто їздив на заробітки. Здебільшого працював на будові. Вдома займався землеробством та бджільництвом, а у вільний час грав у футбол та рибалив.
Віктор Фандира до війниФото: facebook.com
Війна
Коли розпочалася повномасштабна війна клинівчанин хотів піти на фронт, але йому казали, що ще не час. Просили чекати. І він дочекався. У вересні 2022 року Віктор Фандира отримав повістку та пішов захищати свою Батьківщину. Спершу боронив край на Куп’янському напрямку, а потім — Бахмутському.
— Я служив у 22 батальйоні 92-ї окремої штурмової бригади однієї із військовий частин Збройних сил України. Був простим солдатом. Робив те, що мені наказували. Треба було йти, і я йшов... Також ремонтував автомобілі, хоча до війни цього не вмів робити, — розповідає у коментарі для Городок.City відважний воїн.
Саме за свою відвагу Віктор отримував нагороди. Каже, що за це сержанти на нього ображалися, бо він, бувши солдатом, мав більше відзнак, аніж вони.
— Я також міг стати старшим сержантом, але не хотів. Мені подобалося бути простим солдатом. І загалом я не звик ділити людей на «класи», — зауважує воїн.
Втратив ноги, але зберіг життя
Нещодавно Віктор був у відпустці. Підготував пасіку до зими й знову пішов на передову. 2 жовтня в нього був крайній похід. Повертаючись на позицію, він підірвався. Але ця прикра ситуація його не зламала. Попри фантомний біль, він продовжує жартувати та будувати плани на майбутнє.
— Коли медсестри запитують, кому потрібні шкарпетки, я кажу, що мені. Хоча й у мене вже немає ніг. Жарти допомагають мені не думати про погане. Так, я втратив ноги, але на цьому не закінчилося життя, — наголошує воїн.
Зараз він чекає, коли загояться рани. А потім хоче отримати протези, щоб знову самостійно ходити та втілити в життя свою мрію. А мріє воїн купити трактор, щоб було легше обробляти землю. Та щоб це зробити, потрібно пройти тривалий курс лікування та реабілітації.
Як допомогти воїну втілити мрію у життя
Щоб допомогти воїну, потрібно задонатити кошти на номер: 4149 4991 4852 8415 (Віктор Фандира).
