Сумні сторінки історії
Щороку в останню суботу листопада українці у всьому світі вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років, який влаштувала влада Радянського Союзу. В цей день люди запалюють свічки та несуть квіти до Меморіалів. Традиційно пригадують ті страшні роки й у Городку.
Так 24 листопада, у переддень пам’ятної дати, представники міської ради, національної поліції, ради ветеранів, Громадської організації «За конкретні справи», районного товариства політв’язнів і репресованих й місцеві мешканці та мешканки поклали квіти до Меморіалу жертвам голодомору та у тихій молитві згадали жертв тих страшних років геноциду.
— Я лише народилася у 1933 році, але моє дитинство припало на післявоєнні часи голоду 1946-1947 років. Тож я теж добре пам’ятаю, як це — голодувати. І вважаю, що сьогодні, як і в ті складні часи, нам може допомогти у боротьбі із ворогом любов до Батьківщини, — відмітила у коментарі для Городок.City голова Городоцького районного товариства політв’язнів і репресованих Францішка Чернецька.
Чорне крило Голодомору
Продовжився захід до 90-річчя геноциду у Городоцькій бібліотеці. Францішка Чернецька розповідала про страшні сторінки історії, які забрали життя у понад 34 тисячі хмельничан, серед яких і городоччани.
Говорили присутні під час зустрічі й про часи репресій.
— Мою сім’ю ті події також доторкнулися. Мій прапрадід із хутора Тарасівка був репресований. Він займався сільським господарствам. Мав коня, поле і дуже любив свою справу. Але одного разу його просто забрали й де його могила ми дотепер не знаємо, — пригадала секретар Городоцької міськради Олена Гріх.
Поділилася історією своєї сім’ї й 18-літня городоччанка Крістіна Варшавська. Бабуся їй розповідала, що один з її прапрадідів Олександр Савицький воював у Другій світовій війні. Він очолював полк та у непогоду, сніги, виводив свою групу протягом тижня. Дід захворів і через три дні помер. Іншого прапрадіда дівчини репресували у 1938 році.
— Його розстріляли та замуровали у бетонну стіну. Історії своїх предків я згадую часто із болем у серці. І цей біль я вирішила описати в поезії. Щоб розповісти світу про ті часи. Вважаю, що ми повинні пам’ятати та шанувати пам’ять жертв голодомору та репресій. Бо це наша історія, — наголосила молода поетеса, в доробку якої понад 70 поезій.
Фото: Городок.City
Великий проєкт
Також того дня члени товариства репресованих та політв’язнів запропонували оновити у Городку пам’ятний знак, присвячений жертвам Голодомору. І, як відзначила секретар міськради, над розв'язанням цього питання уже працюють.
— Перед війною ми розробили проєкт, в рамках якого мали оновити Обеліск Слави. Там же плануємо зробити Меморіал, присвячений жертвам історичних подій — Першої та Другої світових воєн, війні в Афганістані, Голодомору, Майдану та повномасштабної війни. На місці статуї солдата, яку плануємо демонтувати через аварійний стан, поставимо статую Архистратига Михаїла, який є покровителем військових і захисником від усякого зла. Це досить коштовний проєкт, тому ми його плануємо реалізувати по закінченню війни, — зауважила Олена Гріх.
Фото: Городок.City
Варто зазначити, що День пам’яті жертв голодоморів у 2023 році з ініціативи Українського національного інституту пам'яті відбувається під гаслом «Пам’ятай про жертв Голодомору. Підтримуй тих, хто бореться за Україну», символом стала окопна свічка.
