Сумні сторінки історії

Щороку в останню суботу листопада українці у всьому світі вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років, який влаштувала влада Радянського Союзу. В цей день люди запалюють свічки та несуть квіти до Меморіалів. Традиційно пригадують ті страшні роки й у Городку.

Так 24 листопада, у переддень пам’ятної дати, представники міської ради, національної поліції, ради ветеранів, Громадської організації «За конкретні справи», районного товариства політв’язнів і репресованих й місцеві мешканці та мешканки поклали квіти до Меморіалу жертвам голодомору та у тихій молитві згадали жертв тих страшних років геноциду.

Віра Лапа
Віра Лапа
Віра Лапа

— Я лише народилася у 1933 році, але моє дитинство припало на післявоєнні часи голоду 1946-1947 років. Тож я теж добре пам’ятаю, як це — голодувати. І вважаю, що сьогодні, як і в ті складні часи, нам може допомогти у боротьбі із ворогом любов до Батьківщини, — відмітила у коментарі для Городок.City голова Городоцького районного товариства політв’язнів і репресованих Францішка Чернецька.

Чорне крило Голодомору

Продовжився захід до 90-річчя геноциду у Городоцькій бібліотеці. Францішка Чернецька розповідала про страшні сторінки історії, які забрали життя у понад 34 тисячі хмельничан, серед яких і городоччани.

Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
Маріанна Шкаврон
На заході під назвою «Чорне крило Голодомору» були присутні представники товариства політв’язнів і репресованих й місцевої влади

Говорили присутні під час зустрічі й про часи репресій.

— Мою сім’ю ті події також доторкнулися. Мій прапрадід із хутора Тарасівка був репресований. Він займався сільським господарствам. Мав коня, поле і дуже любив свою справу. Але одного разу його просто забрали й де його могила ми дотепер не знаємо, — пригадала секретар Городоцької міськради Олена Гріх.

Поділилася історією своєї сім’ї й 18-літня городоччанка Крістіна Варшавська. Бабуся їй розповідала, що один з її прапрадідів Олександр Савицький воював у Другій світовій війні. Він очолював полк та у непогоду, сніги, виводив свою групу протягом тижня. Дід захворів і через три дні помер. Іншого прапрадіда дівчини репресували у 1938 році.

Його розстріляли та замуровали у бетонну стіну. Історії своїх предків я згадую часто із болем у серці. І цей біль я вирішила описати в поезії. Щоб розповісти світу про ті часи. Вважаю, що ми повинні пам’ятати та шанувати пам’ять жертв голодомору та репресій. Бо це наша історія, — наголосила молода поетеса, в доробку якої понад 70 поезій.

Фото: Городок.CityАвтор: Маріанна Шкаврон

Великий проєкт

Також того дня члени товариства репресованих та політв’язнів запропонували оновити у Городку пам’ятний знак, присвячений жертвам Голодомору. І, як відзначила секретар міськради, над розв'язанням цього питання уже працюють.

— Перед війною ми розробили проєкт, в рамках якого мали оновити Обеліск Слави. Там же плануємо зробити Меморіал, присвячений жертвам історичних подій — Першої та Другої світових воєн, війні в Афганістані, Голодомору, Майдану та повномасштабної війни. На місці статуї солдата, яку плануємо демонтувати через аварійний стан, поставимо статую Архистратига Михаїла, який є покровителем військових і захисником від усякого зла. Це досить коштовний проєкт, тому ми його плануємо реалізувати по закінченню війни, — зауважила Олена Гріх.

Фото: Городок.CityАвтор: Маріанна Шкаврон

Варто зазначити, що День пам’яті жертв голодоморів у 2023 році з ініціативи Українського національного інституту пам'яті відбувається під гаслом «Пам’ятай про жертв Голодомору. Підтримуй тих, хто бореться за Україну», символом стала окопна свічка.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися