Непоправна втрата
21 грудня городоччани проводжали в останню путь полеглого Олега Фурмана, який загинув 16 грудня на Донеччині. 37-річного воїна поховали у його рідному селі Лісоводи.
Фото: Городок.City
Додому на щиті
Навколішках та з квітами у руках зустрічали полеглого воїна Олега Фурмана спочатку в Городку, а потім у Лісоводах. Біля будинку загиблого ніде було яблуку впасти. Рідні, друзі, однокласники, односельці, побратими та навіть ті, які не знали українського захисника прийшли віддати йому шану.
— Олег був хорошою людиною і хорошим товаришем. Ніколи нікому ні в чому не відмовляв. Був майстром на всі руки..., — крізь сльози зазначила кума загиблого Тетяна Темчук.
Дорога до вічності
Після прощання з воїном у його рідній домівці, похоронна процесія рушила до місцевої церкви. Дорогою люди пригадували, яким лісоводчанин був за життя.
— Олег виріс над ставком, тому дуже любив рибалити. Восени ходив до лісу по гриби, а у вільний час постійно щось майстрував. До чого б він не брався, все йому вдавалося, — зауважувала пані Тетяна.
Історія воїна
Лісоводи — це рідне село полеглого воїна Олега Фурмана. Тут він прожив усе життя. Був третьою дитиною у сім’ї. Навчався у місцевій школі, а потім — у Лісоводському професійному аграрному ліцеї. Що таке війна він добре знав, адже служив в АТО. Повернувшись, працював в аграрній компанії, а коли розпочалася повномасштабна війна, знову став до лав Збройних сил України. Вдома на нього чекала мати, дружина та семирічна донечка.
— Олег був хорошим сім’янином. Дуже радів народженню доньки. 1 вересня приводив її на свято. Тоді я бачила його востаннє. Це була чудова людина. Ми з ним разом навчалися. На зустрічах з однокласниками Олег поводився дуже привітно, жартував, розповідав про себе. А ці його блакитні очі й щира посмішка… Війна забирає у нас найкращих…, — наголосила однокласниця полеглого воїна Лариса Шелест.
— Олег Фурман — це хлопець, який за життя себе зарекомендував з позитивної сторони. Він був людиною, яка хотіла і вміла працювати. Будував плани на майбутнє, але, на жаль..., — із сумом сказав староста села Ігор Осика.
Передчуття
Серце 37-річного воїна зупинилося 16 грудня на Донецькому напрямку при виконанні бойового завдання. Як зазначали друзі воїна, в той день він передчував біду, тому говорив із побратимами та рідними, як востаннє.
Похоронили відважного воїна на місцевому кладовищі під звук військового салюту. А над його могилою замайорів жовто-блакитний стяг. Олег Фурман став восьмим лісоводчанином, який віддав своє життя за незалежність та територіальну цілісність своєї країни.
