Похорон Героя
П’ятого січня у Городку ховали загиблого Героя Анатолія Ліру. Городоччанин загинув 25 грудня 2023 року під час бойових дій на Донеччині.
Фото: Городок.City
П’ятдесятирічний Анатолій Ліра вступив до лав ЗСУ лише пів року тому. Городоччанин служив командиром бойової машини в одній з військових частин ЗСУ. Мав звання сержанта. Разом із побратимами Анатолій Ліра захищав Батьківщину на одному з найгарячіших напрямків фронту – під Бахмутом.
— Анатолія було призвано навесні. І він, як справжній чоловік та патріот, не шукав шляхів ухилитися від свого обов’язку, — розповідає Олександр Возний, троюрідний брат загиблого воїна. — Бувши у відпустці, він розповідав, що розуміє, як важливо йому повернутися до побратимів. Він був гідною людиною, справжнім захисником України. Дуже важка втрата для сім’ї, нас – друзів, і взагалі для всієї України.
День смерті
Як зазначають військові, для них свят не існує, війна триває кожного дня. Тож і у день великого свята 25 грудня Анатолій був на позиціях. Його життя обірвалося під час виконання завдання поблизу н.п. Берестове. Кілька днів він вважався зниклим безвісти.
— Коли ми дізналися про загибель Анатолія, то не могли в це повірити. Дуже важко усвідомити, що його більше немає серед нас. Він був дуже хорошою людиною — щирою, веселою, — розповідає Наталія Возна, яка навчалася із загиблим у школі та три роки сиділа з ним за однією партою. — У нас в класі було 8 дівчаток і 3 хлопчики. Та Анатолія ми любили більш за всіх через його доброту, оптимізм і щирість. І дружили з ним до останнього. Важка втрата для нас...
День похорону
Траурний кортеж з труною загиблого Героя Анатолія Ліри прибув у Городок похмурим ранком 5 січня. Прощання із захисником відбулося на подвір’ї його будинку, а поминальне богослужіння правилося в Українській Православній Церкві храму Почаївської Ікони Божої Матері. Не дивлячись на вітряну і холодну погоду, на території храму зібралося багато людей.
— Вже багато років живу у Хмельницькому, — розповідає Сергій Баліцький, друг дитинства загиблого воїна. — Та ми всі разом виросли у селі Мудриголови, тож не міг не приїхати вшанувати пам’ять друга. Можна багато говорити слів, але все одно вони не передають того почуття втрати, що є в наших серцях.
Після служби похоронна процесія попрямувала на Городоцьке кладовище вулицями Індустріальна, Гончара, Шевченка та Олександра Мельника. Проводжаючи загиблого Героя, люди утворили живі коридори пам'яті до Алеї Слави, на якій поховані воїни-городоччани. Тепер там на один жовто-синій стяг більше.
Фото: Городок.City
У воїна залишилися старенька мати, дружина, син, донька та п’ятирічна онука.
