Прощання із земляком
26 грудня у селі Сирватинці, що на Городоччині, земляки прощалися із загиблим воїном Володимиром Леоновим.
Молодший сержант Леонов Володимир Анатолійович народився у 1980 році. У липні цього року вступив до лав ЗСУ. Був заступником командира бойової машини-навідником оператором механізованої роти в одній із військових частин української армії. Життя Володимира обірвалося 20 грудня 2023 року на Харківщині.
Як розповідає дружина молодшого брата воїна Альона, Володимир був дуже щирим і турботливим.
Альона, дружина молодшого брата Володимира.
— Мій чоловік воює вже другий рік, — розповідає жінка. — І Володимир, хоч і старший за брата на 10 років, взяв з нього приклад та вступив до ЗСУ. Але навіть перебуваючи у гарячих точках, завжди піклувався про мене і наших діток — часто дзвонив, розпитував, підтримував.
Особисте життя Володимира не склалося, та він був турботливим батьком для свого 14-річного сина та однорічної донечки. Односельці згадують свого захисника тільки добрими словами.
— У нас щирі та дружні люди, — розповідає староста сіл Скіпче та Сирватинці Володимир Сінгілевич. — Як тільки надійшла сумна звістка, всі почали передзвонюватися і дізнаватися, коли відбудеться похорон, аби віддати шану Володимиру та підтримати його матір.
Матір Володимира Ольга Матвійчук працює соціальною робітницею, опікується літніми самотніми людьми у селах Скіпче та Сирватинці. Як зазначає Володимир Сінгілевич, жінка завжди приходить на допомогу тим, хто того потребує, і тому у важкий для неї момент односельці не залишили її на самоті із горем. Приїхали підтримати пані Ольгу і колеги з Городка, працівники та працівниці соціальної сфери.
— Смерть Володимира — це втрата не лише його родини, але й всієї громади та України, — каже Ірина Шевчук, завідувачка відділення надання послуг за місцем проживання. — Важко усвідомити, що це непоправно і назавжди.
Від будинку захисника, з квітами та лампадками у руках, люди утворили живий коридор до місцевого Свято-Покровського Храму, де відбулася поминальна служба.
Під сумний бій церковних дзвонів мати воїна Ольга Матвійчук сказала, що мріє про єдине.
— Хлопці на фронті стараються, роблять все, що можуть. І як би нам, рідним військових, не було страшно, ми розуміємо, що можемо втратити своїх близьких. Але я знаю, що зараз я не самотня у своїй біді — не тільки я плачу і тужу за своїм сином, — говорить скрізь сльози мама Володимира Леонова. — І хочу я лише одного — аби наші захисники вигнали ту нечисть з української землі, яка наробила стільки горя...
Ольга Матвійчук.
Поховали Володимира Леонова на місцевому кладовищі у селі Сирватинці. Воїну назавжди буде 43…
