Мандрівна виставка
Тихий фестиваль відповідальності мандрує Україною. Це мандрівна виставка ілюстрацій, створених митцями, які творчо переосмислили 15 пунктів Декларації відповідальності людини. Відкриття виставки відбулося в Києві. А далі фестиваль помандрував іншими містами України, зокрема і в Городок.
Мандрівна виставка ілюстрацій 15 пунктів Декларації відповідальності людини Богдана Гаврилишина завітала у Городок минулого тижня. Раніше виставка ілюстрацій відбувалася в Києві, Львові, Рівному, Полтаві, Ужгороді та Чернівцях.
— Досі дана виставка мандрувала великими містами та приємно, що тепер вона завітала й у наше містечко, — сказав заступник начальника відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Сергій Щур. – Далі від нас виставка помандрує до Хмельницького. А загалом цей захід дає можливість показати нам себе на всеукраїнському рівні та продемонструвати, що Городок – це потужний центр на карті Хмельницької області та карті України таким фондам, як Фонд родини Гаврилишина та «Відродження».
Сергій Щур.Фото: Городок.Сity
Саме тому городоччани не просто приймали виставку, а вирішили додати креативу до фестивалю: записали спогади про Богдана Гаврилишина у тих людей, які його знали. Серед городоччан це — Катерина Гуменна та Олександр Котлінський. А також на презентацію виставки, яка відбулося 14 грудня, у Городок приїхала й амбасадорка Фонду Гаврилишина Наталія Процюк.
— Для мене це — велика честь, — сказала у коментарі для Городок.Сity Наталія Процюк. — У 2015 році я стала успішною випускницею фонду Богдана Гаврилишина, виграла навчальну поїздку до Німеччини, успішно там реалізувала проєкт і, повернувшись додому, зовсім по-іншому дивилася на все, що відбувається в державі. І мені дуже було образливо, що за кордоном про таку постать як Богдан Гаврилишин знають більше, ніж в Україні.
Наталія ПроцюкФото: Городок.Сity
Чому ми не вміємо пишатися такими людьми? Виявляється, не через те, що ми не маємо бажання, а через те, що не знаємо. Тому коли мені запропонували стати амбасадоркою цього фонду – з великою честю погодилася.
Виставка у Городоцькому музеїФото: Городок.Сity
До слова, як зазначила секретар міської ради Олена Гріх, саме Наталія Процюк і познайомила нашу громаду із постаттю Богдана Гаврилишина ще у 2020 році під час реалізації одного із проєктів у Городоцькій громаді.
Хто такий Богдан Гаврилишин
Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець (нині смт, Монастириський район, Тернопільська область, Україна, тоді Бучацький повіт, ЗУНР, окупована Польщею, за їх адмінподілом Тернопільське воєводство). Його батько був сусідом Марка Каганця). У 1930 році батько купив близько 10 га землі між м. Бучач і с. Жизномир, де збудував дім, який зберігся донині.
Три роки навчався у початковій школі в с. Жизномирі. Потім — у Бучацькій польськомовній гімназії. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії. Під час II Світової війни у 1944 році його забирають до Німеччини. Після 1945 року перебуває у таборі для переміщених осіб, 1947 року виїжджає до Канади: працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, діяв у профспілках.
Богдан ГаврилишинФото: prometheus
1952 року здобув ступінь бакалавра, 1954 році магістра спеціальності «Інженер-механік» в Університеті м. Торонто. У 1954—1960 роках обіймав посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському Університеті.
З 1988 року працював на громадських засадах в Україні. Від здобуття Україною незалежності був радником кількох Президентів України, прем'єр-міністрів, голів Верховної Ради.
Майже тридцять років Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інститутові менеджменту МІМ-Женева. У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.
1990 року заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 2010 році заснував Фонд Богдана Гаврилишина, місія якого — виховання критичної маси молодих українців, які трансформують нашу державу. З 2017 року, після смерті засновника фонду, його справу продовжили дружина та діти.
