Історія, яка назавжди закарбовується у пам’яті
20 лютого відзначається Міжнародний день кінооператора та фотографа. Саме у цей день підкреслюється важливість даної професії у журналістиці. Немає значення чи це чорно-біле зображення, чи кольорове. Головне – це історія, яка назавжди закарбовується у пам’яті.
А от історії бувають різними. Радісні чи сумні, моменти піднесення чи моменти розпачу. Усе, що потрапляє у поле зору камери, назавжди закарбовується. А також може показати іншим правдиву історію того, що насправді відбувається.
Нашу державу це не оминуло. Особливо під час цієї неоголошеної війни. Саме світлини та репортажі наших колег облітали усі шпальта та новинні телеканали світу, демонструючи силу, єдність, непохитність українського народу. А також біль, руйнування та страждання, котрі принесли росіяни своїм «руським міром».
Саме тому напередодні Міжнародного дня кінооператора та фотографа ми вирішили зробити підбірку фотографів, чиї знімки були на обкладинках найвідоміших світових медіа. Люди, які попри небезпеку, продовжують виконувати свої професійні обов’язки.
Максим Дондюк
Фотограф-документаліст Максим Дондюк родом із Хмельниччини. За свою професійну кар’єру здобув чимало нагород. Під час подій на Сході України у 2014 році був безпосередньо у театрі бойових дій, висвітлюючи на увесь світ початок війни за незалежність. Його серія фотографій про Іловайський котел показала не лише українцям, але і усьому світу, що насправді відбувалось у ті серпневі дні.
Після початку повномасштабного вторгнення Максим знову повернувся на передову. Його знімок із жінкою, яка тікала з Ірпеня, потрапила на обкладинку всесвітньовідомого журналу «Times».
Євген Малолєтка
Фото: suspilne.media
Ще один фотограф-документаліст, котрий також має великий досвід у даній сфері. Ще у 2013-2014 роках він висвітлював події на Майдані. Під час однієї зі зйомок беркутівці побили його, зламавши руку та розбивши об’єктив камери. Та це не зупинило його професійний розвиток.
Вже під час великої війни Євген показав усьому світу, що таке російська агресія насправді. Він був одним з тих журналістів, котрі перебували в окупованому Маріуполі до самого його захоплення, демонструючи усі жахи війни.
Його найвідоміша фотографія – це наслідки удару по пологовому будинку у Маріуполі. За ці та інші світлини Євгена за версією видання «The Guardian» обрано найкращим фотографом 2022 року. А вже у 2023 році він отримав Пулітцерівську премію, а також став одним з лауреатів міжнародної фотопремії «World Press Photo».
Дмитро Козацький
Фото: uk.wikipedia.org
І знову Маріуполь, і знову ті страшні весняні дні. Дмитро Козацький із позивним «Орест» є пресофіцером полку «Азов». Після початку вторгнення разом із побратимами тримав оборону Маріуполя, а згодом і Азовсталі. В нелюдських умовах, при нестачі абсолютно усього: води, їжі, набоїв, медикаментів він не втрачав надії.
У свій останній день перед полоном Дмитро опублікував у Twitter фотографії із підземних бункерів заводу, які облетіли увесь світ.
Його фото, яке охрестили «Світло переможе темряву», стало однією з найкращих за 2022 рік за версією журналу «The Guardian» та була обрана до списку «100 найкращих фотографій 2022 року» за версією «Time».
Костянтин і Влада Ліберови
Фото: ukrainianphotographers.com
До війни подружжя Ліберових займались в основному весільними зйомками, історіями кохання та портретними фотографіями. Та війна змінила усе. Тепер вони подорожують прифронтовими містечками, а також перебувають і на самому «нулі».
Їхні світлини майже відразу облітають усі соцмережі. Тому що у них показана війна без прикрас. Найбільш пам’ятні фото були зроблені протягом битви за Бахмут на позиціях поблизу Мар’їнки, а також із стабілізаційних пунктів та військових шпиталів.
Це лише короткий список тих, хто, ризикуючи власним життям, продовжує виконувати свою роботу. Фотографів та операторів, які заслуговують на пошану, ще десятки. Але не потрібно забувати і тих, хто віддав своє життя, заради того, аби весь світ дізнався про наших героїв.
