Єдність через спорт
Багато сфер життя в Україні переживають важкі часи. Спорт не є винятком. Проте навіть у ці часи спорт стає символом єдності та надії. До вашої уваги інтерв’ю з Костянтином Рябухою — спортивним директором волейбольної команди «Епіцентр-Подоляни». Ви дізнаєтесь про те, як змінилося життя команди після повномасштабного вторгнення, чому гасло команди — «Бізон» та як волейбол надихає мільйони людей.
Костянтин РябухаФото: Костянтин Рябуха
Костянтин Дмитрович Рябуха — український волейбольний тренер, колишній волейболіст, що грав на позиції центрального блокувальника, у тому числі за збірну України.
— У минулому Ви були професійним волейболістом, тренером, грали за збірну України з волейболу. Зараз Ви є спортивним директором клубу «Епіцентр-Подоляни». Наскільки важко було усвідомити те, що Ви й надалі залишаєтесь у великому спорті, але тепер у Вас інші обов’язки?
— Мені вдалося насолоджуватися цією прекрасною грою зсередини доволі довго, але так сталося, що під час сезону у клубі «МХП-Вінниця» довелося бути і гравцем, і головним тренером. Тоді я зрозумів, що з наступного сезону потрібно виконувати одну роботу. Я мріяв стати тренером волейбольної команди і отримав цю можливість у Вінниці, де очолював колектив 4 роки. Згодом зі мною зв’язалися представники клубу «Епіцентр-Подоляни» та запропонували стати спортивним директором. Від такої пропозиції важко було відмовитись.
— Як Ви оцінюєте досягнення команди після завершення регулярної частини сезону?
— Команда «Епіцентр-Подоляни» постійно прогресує, ставить перед собою найвищі цілі, тому третє місце для нас – не надто добрий результат. Але це можна виправити, адже волейбол – гра, яка складається з плей-офф. Під час регулярної частини сезону будується колектив, його тактика, структура й компоненти гри. Окреме місце відводиться психології, яка є важливим фактором. Саме в цей період команди будують те, з чим вони будуть грати на стадії матчів на виліт, де розпочнеться «справжня гра».
— Волейбол – один із найперших видів спорту в Україні, де глядачів допустили на трибуни вперше після повномасштабного вторгнення. Як Вам було грати з вболівальниками на трибунах після настільки тривалої паузи?
— Напевно, керівництво Ліги побачило, що волейболом цікавляться люди. Наприклад, на платформі «YouTube» матчі транслюють у доволі хорошій якості і вболівальники можуть подивитися трансляцію з якісною картинкою та з багатьох камер. Саме тому керівництво ПВЛУ дозволило присутність глядачів на іграх, проте квитки стали платними. Загалом це нормальна практика в Європі і, на мою думку, не є проблемою, адже 50% коштів, виручених за продаж квитків, йдуть на потреби наших Збройних сил.
— Як змінилося життя «Подолян» за останні 2 роки?
— Змінилося життя не тільки команди, але й всієї України. Ми всі переймаємось, у кожного присутня нервовість, психологічне навантаження. Змінився й сам волейбол. Дякуючи Збройним силам України країна тримається і люди продовжують грати у волейбол. Якщо ми закриємо будь-який вид спорту в країні, то зупинимо його розвиток, який потім буде нелегко відновити. Ми працюємо для наших майбутніх поколінь, саме тому «Епіцентр-Подоляни» відкрив волейбольну академію, де гравці можуть розвиватися, щоб потім якісно поповнювати склади команд.
«Епіцентр-Подоляни»
— Важко було запрошувати легіонерів під час повномасштабного вторгнення?
— В умовах війни нелегко запросити будь-якого легіонера. Ми мали шорт-лист з кількома претендентами, серед яких й обирали.
— Розкажіть про гасло команди «Епіцентр-Подоляни»?
— Я працюю в команді з цього сезону, тому й мені було цікаво, чому в нас є клич «Бізон». Пізніше я дізнався, що це позивний директора команди і директора спортивного комплексу «Епіцентр» Парамея Валерія Михайловича.
— Останнім часом активно розвивається жіночий спорт та створюються жіночі спортивні команди. Чи можлива поява жіночого волейбольного клубу «Епіцентр-Подоляни» у майбутньому?
— Взагалі, я переглядаю багато волейбольних матчів у позаробочий час, слідкую як за чоловічими, так і за жіночими чемпіонатами з волейболу. На мою думку, якщо зараз рівень чоловічого волейболу виріс, то рівень жіночого волейболу дещо впав. Хочу сказати, що жіночий волейбол, на відміну від чоловічого, є менш силовим та більш повільним, але він цікавий по-своєму. Гадаю, що в «Епіцентр-Подоляни» можливо все і якщо у керівництва зʼявиться бажання створити жіночу команду — ми всі будемо працювати в цьому напрямку.
— Минулого сезону команда «Епіцентр-Подоляни» стала переможницею Кубку України з волейболу. Незабаром розпочинається новий розіграш цього турніру. Чи є зміни у турнірі?
— Змінився формат турніру. В минулому сезоні був Кубок ліги, в якому брали участь 8 команд із Професійної волейбольної ліги України. Тоді, після двох кіл, ми мали міні плей-офф, де команди грали одна з одною відповідно до тих місць, які посіли у таблиці (перше місце грало з восьмим, друге – з сьомим і т. д.). Цей формат я запропонував на з’їзді керівників клубів, коли ще працював у Вінниці. Це є так звана «італійська система». Даний формат натякає на те, що кожна гра важлива і здатна привести команду до чогось більшого. Цього сезону формат змінився. Тепер ми маємо Кубок України з волейболу, в якому беруть участь команди Другої, Першої та Вищої ліг.
— І на останок кілька порад для молоді, яка захоплюється волейболом. Що потрібно робити для того, щоб досягти успіху в даному виді спорту?
— Насамперед потрібно любити те, що ви робите. Це найважливіше. Якщо ви не живете цим, якщо ваше серце не потребує цього, то у вас не буде великих досягнень, вам буде важко. Потрібно обирати волейбол, а не матеріальну складову, дивитися на те, де саме ви можете більше прогресувати, отримувати ігрову практику і лише після цього робити вибір. Пам’ятайте, що на тренуваннях ви здобуваєте майстерність, а власний прогрес та клас як гравця демонструєте у «стресових ситуаціях», які виникають під час матчів. Одним із важливих факторів є час, адже комусь потрібно більше часу, щоб відчути впевненість та зрозуміти принципи гри, а хтось одразу потрапляє в свою хвилю, тому не варто поспішати. Саме такими порадами я хотів би поділитися.
Спілкувався Дмитро Гуменюк
