Останній шлях воїна
13 березня сатанівчани провели в останню путь радіотелефоніста Володимира Кузнеца. Військовий загинув 27 лютого в Пологівському районі Запорізької області. Він не дожив 10 днів до свого дня народження. Тепер йому назавжди 38 років.
Прощання із патріотом України
Охайний будиночок на краю села Юринці біля Свято-Георгіївського храму. Синьо-жовтий прапор на підвіконні нагадує перехожим про те, що тут жив справжній патріот своєї Батьківщини. Він віддав за неї найдорожче — своє життя.
Домівка полеглого воїна. Фото: Городок.City
Сьогодні на подвір’ї Володимира Кузнеца ніде яблуку впасти. Рідні, друзі, однокласники та односельці прийшли провести воїна в останню путь.
— Я думав, що коли закінчиться війна, приїду, підемо на рибалку, як колись… Приїхав, але потрапив на похорон брата, якого не бачив два роки, — із сумом зазначає Віктор Кузнец, старший брат полеглого.
Військові покривають домовину із тілом воїна державним стягом. Звучить гімн України. Дощ змиває сльози з облич згорьованих рідних. Син воїна ховає емоції за чорним шарфом та волоссям.
— Володимир був дуже добрим сім’янином. Багато часу проводив з дітьми. Ходив з ними на всі заходи, грав у футбол…, — пригадує сусід і товариш Володимира Кузнеца Олександр Вейко.
Екуменічна молитва
Похоронна процесія рушає до храму, поряд з яким жив військовий. Домовину із його тілом несуть воїни. Екуменічну молитву за душу покійного відправляють священники різних конфесій.
Дорога у вічність
Дорогою до кладовища шлях українському захиснику встеляють живими квітами. Суму додає музика військового оркестру.
— Не віриться, що Володимира більше немає із нами. Він був дуже доброю людиною. За стільки років від нього ніхто поганого слова не чув. Це був працьовитий та відповідальний чоловік. Востаннє ми його бачили у грудні. На свята він приїжджав додому. Мав декілька днів відпустки. І знову поїхав на фронт. Прикро, що повернувся звідти на щиті, — з сумом зазначає сусідка полеглого воїна Євгена Цимбалюк.
Похоронили українського захисника на Алеї Слави у Сатанові. У нього залишилося двоє дітей — син та донька, дружина, мати й брат.
Історія воїна
Володимир Кузнец родом із села Покрівка. Народився 8 березня 1985 року. Навчався у Сатанові. Професію будівельника здобував у Волочиську. Потім одружився і зі своєю сім’єю проживав у Юринцях. Працював різноробочим. У квітні минулого року мобілізований. Служив у першій стрілецькій роті першої стрілецького батальйону однієї з військових частин Збройних сил України.
Фото: Городок.City
— 27 лютого поточного року він з побратимами пішов на чергове бойове завдання. Звідти повернулися не усі. На жаль, серед загиблих був і наш Володимир, — розповідає Олександр Вейко. — Прикро, що війна забирає таких гарних людей. Щирі співчуття родині полеглого воїна, а він нехай спочиває у мирі.
