Життєвий шлях Віктора Глєбова
У нього були лише брат, земляки та рідна Україна. Заради них він пішов на війну. 12 березня городоччани провели в останню путь військовослужбовця Віктора Глєбова. Воїн помер від важкої хвороби у шпиталі.
Він рано залишився сиротою. Спершу втратив сестру, потім маму та батька. Не легше було у житті й надалі.
— Дуже важкою була доля у Віті. Не щастило йому по житті. Залишився сам із братом, — розповідає однокласниця Віктора Тетяна Снігурська. – Житла свого не мав, сім’ї не мав. Важко йому було…
— Хоча був надзвичайно доброю людиною, — додає ще одна однокласниця Тетяна Чайка. — Нікому зла не зробив і пішов захищати свою батьківщину.
Служба у ЗСУ
До лав ЗСУ Віктор Глєбов приєднався у серпні 2023 року. Спершу військовий проходив навчання у навчальному центрі, де й погіршився стан його здоров'я. Згодом виявилося, що у солдата — невиліковна хвороба. Помер водій мінометного взводу 9 березня 2024 року в реанімаційному відділенні Хмельницького обласного госпіталю ветеранів війни від раку ротоглотки.
— Вітя був прекрасним учнем, вихованим, дисциплінованим, завжди приходив на допомогу своїм однокласникам і нам сьогодні дуже скорботно, що його вже серед нас немає, — пригадує вчителька майбутнього військового Наталя Зданевич.
Останній шлях
В останню путь городоччани проводжали захисника 12 березня. Поминальне богослужіння відправили в костелі Святого Станіслава.
— Вже третій рік у нашій країні існує покликання захищати свою батьківщину від лютого ворога, — сказав під час літургії священник Віктор Лутковський. — І Віктор пішов за своїм покликання. І скільки міг, скільки Бог дав йому здоров'я, захищав нашу батьківщину і нас. Ми є свідомі того, що це нелегке покликання. Але у кожної людини – своя дорога життя.
Поховали Віктора Глєбова на місцевому кладовищі в місті Городок під звуки військового салюту. Віктору Глєбову назавжди 50 років.
