Городоччина втратила ще одного захисника
27 квітня городоччани провели в останню путь військового Нікіту Руденка. Воїн трагічно загинув тиждень тому під час несення військової служби на Харківщині.
Печальна весна
Теплим весняним днем, коли в повітрі гостро відчуваються аромати квітучих яблунь та бузку, люди почали збиратися на маленькій вуличці на при виїзді з Городка. Аби знайти потрібний будинок, вони слідували за квітами і лампадками, залишеними посеред дороги.
Лише вранці по ній проїхав траурний кортеж із тілом Нікіти Руденка, який повернувся додому «на щиті». Городоччанин служив хіміком батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту в одній із частин Збройних Сил України. Молодий чоловік трагічно загинув 19 квітня.
Фото: Городок.City
Нездійснені плани
Нікіті Руденко було лише 23 роки. Молодий чоловік нещодавно одружився і зі своєю молодою дружиною Тетяною мав багато планів на майбутнє, яким, на жаль, не судилося збутися.
— У нас стільки мрій було, ми стільки всього планували ще встигнути, — говорить Тетяна. — Бувало, що ми і сперечалися, але завжди мирилися і попереду бачили життя лише разом. Для мене він був найкращим чоловіком, поряд з ним я відчувала себе, як за кам’яною стіною. Завжди мене підтримував і оберігав.
Нікіта мав двох сестер, був наймолодшим у сім’ї. В цей важкий для обох день, жінки стали підтримкою одна одній.
— Для мене він назавжди залишиться моїм дорогим наймолодшим братом, — говорить Анастасія. — Завжди буду пам’ятати його світлу щиру посмішку…
Людина-посмішка
Поминальне богослужіння відбулося на подвір’ї рідного дому загиблого бійця. Проститися з ним прийшли родичі, друзі, однокласники та вчителі Городоцького ліцею №4, який Нікіта закінчив лише кілька років тому.
Оксана Дроник.Фото: Городок.City
— Я вчила Нікіту. Він був дуже слухняною і щирою дитиною, ледве стримуючи сльози, — розповідає Оксана Дроник, директорка четвертого ліцею. — Важко усвідомлювати, що такої світлої молодої людини більше нема серед нас. Гірко і боляче втрачати своїх учнів.
Про посмішку Нікіти згадує і його сусідка Людмила Вандоляк, яка разом з іншими жителями вулиці прийшла проститися з воїном.
Людмила Вандоляк.Фото: Городок.City
— Щира посмішка і доброта були його брендом, — говорить Людмила Вандоляк. — Нікіта був дуже чуйною, небайдужою людиною. Всі ми, сусіди, співчуваємо його рідним і прийшли підтримати їх в таку важку хвилину. Нікіта загинув, але пам’ять про нього буде жити в наших серцях.
Прощання городоччан із земляком
Після закінчення поминальної служби траурна процесія рушила до Городоцького кладовища. Люди утворили живі коридори шани. На вулиці Гончара учні та кадети з Городоцького ліцею №4 схилили голови, проводжаючи в останню путь Героя.
На Алеї Слави біля могил своїх рідних, близькі загиблих Героїв-городоччан чекали на прощання з Нікітою. Поховали військового під звуки військового салюту.
