Похорон у селі Кремінна
Війна забрала життя ще одного Героя. Василь Шупер, відданий син України, мужній захисник, пішов з життя, обороняючи нашу землю 26 червня. 16 липня городоччани провели в останню путь свого земляка.
Фото: Городок.City
Він народився у січні 41 рік тому, а пішов у вічність влітку. У 1983 році рідні зустрічали його немовлям серед снігів, сьогодні проводжали в останню путь у спеку та із живими квітами. Квітами, які вказували шлях до його домівки.
— Велика втрата для сім’ї, нашого села та всієї України, — сказала Таїсія Воротна, староста села Кремінна. — Наше все село у скорботі. Немає слів… Дякуємо тобі, Вася, за все… І нехай земля тобі буде пухом.
Історія воїна
Василь народився та виріс у селі Кремінна. Був одним із трьох синів у сім’ї. Разом із братами рано залишився без батька, тож хлопці почали самі важко працювати.
— Я з Василем та його двома братами виросла. Дуже важко вони жили, бідно. Хлопці тяжко працювали. Потім захотіли краще жити та понад 10 років були на заробітках, — пригадує сусідка Діана Трут. — Ми дружили сім’ями — ремонти в хаті, весілля, дні народження – завжди були разом, ділилися крихтою хліба. Потім породичалися — стали кумами.
Жорстока війна все змінила. І всі троє братів опинилися на фронті.
Шлях у війську
Шлях Василя Шупера у війську був недовгим. Як розповідають односельці, він був мобілізований 10 травня цього року.
— Це перша людина, яку я знаю, яка йшла з такою відвагою та з радістю на війну, — плачучи пригадує кума загиблого Діана Трут. – Ми просили його не йти, та він казав, що я мушу. Казав: «Кума, молися за мене. Я йду дитину захищати. Я хочу, щоб вона мала все». Його так туди тягнуло… Він все казав, що має допомогти звільнити Україну.
Чоловік проходив службу в одній із військових частин ЗСУ на посаді номера обслуги відділення гранатометного взводу. 19 червня його забрали з військової частини на передову, а вже 26 червня із ним зник зв'язок.
— Він був дуже доброю людиною, — зазначає односельчанка полеглого воїна Наталія Журавель. — Це була душа-людина. Він обожнював свою дружину і донечку. Він так радів, що має сім’ю! Він хотів все найкраще дати своїм рідним. Не знаю, на кого він покинув свою маму донечку, дружину. Вічна йому пам'ять…
Останній шлях
Василь Шупер загинув у бою, проявивши стійкість, непохитність та мужність. 26 червня в районі Новомихайлівки, що на Донеччині, його серце зупинилося. Прощалися із воїном спершу біля його рідної домівки, потім – у храмі. В останню путь воїна проводжали всією громадою. У скорботі прямували рідні, близькі, сусіди, знайомі, представники влади та військові.
— На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати, — сказав Вадим Побута, начальник другого відділу Хмельницького районного ТЦК та СП. – Адже втрата найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе сім’ї Героя та схиляємо голови в глибокій скорботі. Слава усім українським воїнам, які гідністю і честю боронили та продовжують відстоювати суверенітет та незалежність України в нелегкому протистоянні.
Фото: Городок.City
Поховали Василя Шупера на кладовищі у рідному селі Кремінна. Йому тепер назавжди 41 рік.
