Для збереження пам’яті наступними поколіннями
Символічно 23 серпня у День Державного прапора України у селі Чорниводи увіковічили пам’ять захисників, які загинули під синьо-жовтим стягом, захищаючи Батьківщину — Валерія Рижого та Романа Водяного.
Спільна біда
На стіні при вході у Чорниводський ліцей — темна тканина. Вона прикриває портрети двох захисників, які колись навчалися у закладі. Діти вишикувалися на сходах, розгорнувши великий прапор України. Люди з квітами у руках очікують урочистого відкриття меморіалу. Захід починається з державного гімну та хвилини мовчання на знак пошани тих, хто загинув в російсько-українській війні.
Олег Федоров, начальник відділу культури Городоцької міської ради, коротко нагадує про те, як склалася доля двох воїнів з Чорнивод — коли стали на захист Батьківщини, як загинули, про їхні родини.
Учасники урочистого заходу.Фото: Городок.City
Присутня на мітингу секретар Олена Гріх звернулася до мешканців села.
Олена Гріх.Фото: Городок.City
— Я висловлюю співчуття всій великій чорниводській родині. Чому я називаю вас родиною? Бо знаю, наскільки ви дружні. З першого дня війни ви об’єдналися і стали на захист України хтось у тилу, хтось на фронті, як от Валерій Рижий та Роман Водяний, — сказала Олена Гріх. — Я пам’ятаю в деталях похорони кожного з захисників і знаю, наскільки це болючі втрати для вашої сільської громади. І я знаю, що вони вас не зламали — ви й понині робите величезний внесок у боротьбу українців за свою свободу, незалежність, право жити на рідній землі. Саме за це і загинули наші хлопці. Тому ми маємо пам’ятати про них завжди!
Дошка, як нагадування
Староста села Чорниводи Віктор Пшонко також звернувся до односельців. Він наголосив на тому, що відкриття пам’ятної дошки саме у школі невипадкове. І справа не лише в тому, що колись, кожен у свій час, в ній навчалися і Валерій Рижий, і Роман Водяний. Відкриття меморіалу в освітньому закладі — це крок до того, щоб передати пам’ять про загиблих Героїв наступним поколінням.
Віктор Пшонко. Фото: Городок.City
— Війна забирає найкращих, — сказав Віктор Пшонко. — Я дякую Валерію і Роману за те, що вони мужньо стали на захист Батьківщини. Низько вклоняюся їхнім рідним. Прийміть наші співчуття.
Честь відкрити меморіальну дошку надали учням Чорниводського ліцею.
Відкриття
Після щемливої музичної композиції «А туман білим полем…» у виконанні працівників Городоцького будинку культури юнаки-учні ліцею зняли чорну тканину з меморіалу. Два усміхнених обличчя відкрилися присутнім — Валерія Рижого та Романа Водяного. Сльози з’явилися на обличчях присутніх жінок та чоловіків, які ніби живих побачили своїх земляків. Першими квіти до портретів поклали рідні загиблих Героїв.
— Мій чоловік Валерій загинув 18 серпня у 2022 році, — розповідає Світлана Рижа. — І кілька днів тому я розносила поминальні пакунки сусідам. Я стільки хороших слів почула про свого чоловіка. Всі зазначають, що він був дуже добрим. Це пам’ятають ті, хто знав його особисто. А тепер пам’ять про нього зберігатиметься і серед тих, хто не встиг з ним познайомитися…
І якщо Валерій Рижий навчався у Чорниводському ліцеї багато років тому, то значно молодшого за нього Романа Водяного вчителі добре пам’ятають.
Тетяна Терещенко. Фото: Городок.City
— Я була класною керівницею Романа, — розповідає заступниця директора ліцею Тетяна Терещенко. — Він був чуйним, щирим, безвідмовним у будь-якій допомозі, дуже щирим і товариським. Пам’ятаю, як друзі за лагідний характер називали його «Ромашкою». Роман був справжнім патріотом. І я не здивувалася, коли він добровольцем вступив до лав ЗСУ. Звістку ж про його загибель досі не можу прийняти…
Завершився урочистий захід освяченням меморіальної дошки та промовою о. Андрія Горохівського, настоятеля місцевого храму.
