День пам’яті жертв Бабиного Яру
Щорічно 29 вересня в Україні відзначають День пам’яті жертв Бабиного Яру, масового та жорстокого розстрілу євреїв, українських націоналістів, ромів, радянських військовополонених, психічно хворих та інших «небажаних» людей для нацистського режиму. Криваві злочини німецькі окупанти та їх пособники під час Другої світової війни скоювали в урочищі на північно-західній околиці Києва.
Кого вбивали?
Основними жертвами масового розстрілу у Бабиному Яру 1941 року стали київські євреї. Серед вбитих були жінки, чоловіки та діти. Людей знищували, попри вік, стать чи соціальний статус.
Фото: i.obozrevatel.com
Найбільший відсоток вбитих були євреями. Також у Бабиному Яру розстрілювали ромів, українських націоналістів, радянських військовополонених, партійних працівників та тих, кого нацисти вважали своїми ворогами.
Чому вбивали?
Основна причина скоєння вбивств — шалене бажання і непереборне прагнення всіх нацистів створити «чисту» расу шляхом фізичного знищення всіх, кого вони вважали «неповноцінними», не вартими їх та життя.
Не менш вагомою причиною стало те, що нацисти прагнули не лише знищити євреїв як народ, а й заволодіти їхнім майном, бізнесом та нерухомістю.
Також антисемітські настрої, які десятиліттями культивувалися в Німеччині та інших європейських країнах, створили сприятливий ґрунт для здійснення Голокосту.
Як?
Кожна «акція» розстрілу була ретельно спланованою та організованою, було обдумано всі дії та варіанти перебігу подій. Нацисти змушували людей роздягатися, відбираючи таким чином у них гідність, і розстрілювали.
За різними оцінками експертів, в Бабиному Яру розстріляно від 100 000 до 150 000 людей (за перші два дні було вбито декілька десятків тисяч людей).
Де вбивали?
Всі вбивства відбувались в урочищі на північно-західній околиці Києва, яке простягається від Кирилівської вулиці в напрямку вулиці Юрія Іллєнка між Кирилівською церквою і вулицею Олени Теліги.
Урочище на той час було віддалене від житлових масивів, що дозволяло нацистам проводити розстріли без привернення зайвої уваги та було зручне для масових поховань.
Це нагадування нам про необхідність боротьби з усіма проявами антисемітизму, ксенофобії та нетерпимості.
Ми повинні пам’ятати трагедію Бабиного Яру, вшановувати пам’ять загублених життів, та демонструвати правильний приклад нащадкам.
Всупереч спробам радянської влади замовчати цю трагедію, пам’ять про Бабин Яр жива. На місці розстрілів створено меморіальний комплекс, який нагадує про жахіття, що відбулися.
Пам'ятник жертвам Бабиного ЯруФото: media.acc.cv.ua
Публікацію підготувала Тетяна Бартощак, студентка другого курсу факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка.
