Командир роти
7 вересня у Городку в останню путь земляки провели Руслана Шаварського. Командир інженерно-саперної роти помер в Одесі від загострення хронічного захворювання за кілька днів до запланованої операції.
Спогади земляків
Руслан Шаварський народився у Городку в березні 1973 року. Був старшим з трьох братів. Навчався у Городоцькому ліцеї №4. З того часу минуло багато років і в школі вже не працюють вчителі, які викладали у Руслана. Та все одно педагогічний колектив ліцею прийшов віддати шану загиблому Герою.
Як розповідають сусіди родини Шаварських, після закінчення школи Руслан вступив до військового училища в Кам’янець-Подільському. Ставши кадровим офіцером, городоччанин ніс службу в Одесі. Там оселився, завів сім’ю.
Станіслава Стаднік. Фото: Городок.City
— Ми більше пам’ятаємо його маленьким, — говорить сусідка Станіслава Стаднік. — Він був дуже хорошою дитиною, доброю, чуйною, вихованою. Був опорою своїй мамі. Приїздив у Городок час від часу… Дуже шкода, що ми сьогодні ховаємо Руслана…
Сусіди наголошують, що мама загиблого Героя пані Ніна дуже пишалася сином, який з честю та гідністю відслужив 25 років і вийшов у відставку. Повернутися до військової справи Руслана Шаварського змусила війна.
Людяний наставник
Майор Руслан Шаварський під час російсько-української війни служив командиром інженерно-саперної роти. Підлеглі поважали його і цінували за чесність, справедливість і відданість справі.
Фото Руслана Шаварського.Фото: Городок.City
— Руслан Шаварський ніколи не гнався за нагородами… Для нього завжди були важливі люди. Якщо зверталися до нього по допомогу, він завжди намагався допомогти. І коли приймалися важливі рішення, дослухався до думки підлеглих. Спочатку пропонував свій варіант, а потім казав: «А тепер ви додавайте до моїх слів свої думки і пропозиції. Будемо разом вирішувати, як краще». Бо рота — це як сім’я. І він піклувався про нас, — розповідає зі сльозами на очах сержант інженерно-саперної роти Сергій Діордійчук.
Він розповів, що їх рота займалася розмінуванням територій, які залишили окупанти. Так вони забезпечували безпеку іншим частинам, які мали йти вперед.
Сергій Діордійчук.Фото: Городок.City
— Це небезпечна робота. Багато хто з моїх побратимів був поранений, як і я, і Руслан Шаварський, — говорить Сергій Діордійчук. — Але нічого, вижили. Проте не завжди була змога повністю відновитися… Здоров’я командира просто не витримало.
Руслан Шаварський знаходився на лікуванні в Одесі, готувався до операції, після якої мав вирушити на службу. На жаль, військовий не дочекався операції, його серце зупинилося ввечері 4 вересня.
— Це був професіонал. Він мав і бойовий, і життєвий досвід, який міг би передати молодому поколінню наших захисників, — каже побратим Руслана Олег. — Це велика втрата для української армії.
Остання путь
Рідні і земляки прощалися із Русланом Шаварським на подвір’ї його батьківського будинку на одній з вуличок мікрорайону «Мархлівка». Труну з тілом військового люди проводили до храму Святого Йосипа. Там відбулося поминальне богослужіння.
Далі похоронна процесія рушила вулицями: Степана Бандери, Грушевського, Шевченка, Олександра Мельника. Городоччани на колінах прощалися із загиблим Героєм.
Поховали Руслана Шаварського на Городоцькому кладовищі на Алеї Слави. В нього залишилися дружина, два сини, мати та брат. Герою назавжди буде 51.
