Діалекти Городоччини
Місто Городок, що на Поділлі, як і кожне місто України, відзначається різноманіттям мовних варіантів – від української літературної мови до діалектів та слів мов нацменшин, що створює неповторний мовний колорит. У повсякденному житті населення Городоччини спілкується українською, але часто тут чутно слова, запозичені у країн-сусідів.
Як і в багатьох інших регіонах України, Городоччина має свої власні діалекти та особливості мовлення. Ці діалекти помітні в акценті, фразеології та словниковому запасі місцевих мешканців. На це вплинули історичні та культурні чинники, адже Городоччина була під пануванням Польщі, а також тут проживало чимало євреїв.
Далі до уваги читачів основні види діалектів у Городоцькій громаді:
- Поліський діалект: цей діалект є поширеним у західній частині України, зокрема і на Хмельниччині. Він має свої особливості у фонетиці, лексиці та граматиці. Для прикладу досить часто можна почути від городоччан слово «ондо», що має значення «там». Або такі слова як «попадалі» — впали або «лазіїїт» — повзає.
- Галицький діалект: західні райони України, в тому числі Городок, відзначаються впливом галицького діалекту. Для прикладу городоччани використовують в повсякденному житті слова «бадиль», що означає бур’ян, «варги» – вуста та «здибанка» – зустріч.
- Волинський діалект: саме цей діалект є найпоширенішим у городоцьких селах. Люди постійно вживають такі слова як «гора», що означає горище, «кавалок» або «кавальчик», що означає шматок, «вуйко» — дядько, «япко» — яблуко та багато інших.
Фото: rivnepost.rv.ua
Мовний ландшафт Городоччини є багатогранним і різноманітним. Поєднання місцевих діалектів, історичних впливів та сучасної української літературної мови створює унікальну мовну культуру регіону. Діалекти залишаються живими в повсякденному спілкуванні мешканців, передаючи дух та спадщину минулих поколінь.
Ще більше слів із діалекту — за посиланням
Публікацію підготувала Тетяна Бартощак, студентка другого курсу факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка.
