Віддав своє життя за свободу рідної землі
30 грудня сатанівчани провели в останню путь загиблого захисника Руслана Півхлопка. Героя поховали на малій батьківщині у селі Клинове.
Життя до війни
Народився Руслан Півхлопко 30 травня 1978 року у селі Клинове на Сатанівеччині. Навчався у місцевій школі. Однокласники пригадують його, як спокійну врівноважену людину.
Таміла Одукалець.Фото: Оксана Клімова.
— У нас в класі було дуже багато хлопців — 21 юнак. Серед них Руслан відзначався своєю розсудливістю, був завжди тихим, — розповідає однокласниця Таміла Одукалець. — Він був дуже щирим і привітним. Навіть після закінчення школи завжди при зустрічі розпитував, як у мене справи, як життя…
Після дев’ятого класу юнак вступив до Кутковецького ПТУ. Там він здобув спеціальність шофера-тракториста.
За деякий час Руслан одружився, став батьком двох дітей. Та, на жаль, сімейне життя не склалося і подружжя розлучилося.
Та доля подарувала Русланові ще одну можливість знайти свою другу половинку. Це сталося вже під час великої війни.
Захисник
До ЗСУ Руслан Півхлопко долучився у перші дні великої війни після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Сатанівччанина призвали 26 лютого 2022 року. Службу Руслан Півхлопко ніс у військовій частині в Ярмолинцях. А в січні 2024 року разом із побратимами відправився визволяти Харківщину від російських загарбників.
Оксана Клімова.Фото: Facebook
— Руслан часто телефонував до односельців, спілкувався із старостою села, — розповідає Оксана Клімова. — Він цікавився життям клинівчан та подіями у селі. І ми його підтримували всією громадою, збирали кошти, придбали для його підрозділу тепловізор.
І коли у липні 2024 року прийшла невтішна звістка про те, що Руслан Півхлопко зник безвісти під час виконання бойового завдання, все село жило надією на те, що Руслан живий.
Втрачена надія
Через пів року невизначеності у грудні, після проходження експертизи ДНК, мати Героя дізналася, що надії — марні. Руслана Півхлопка визнали загиблим у бою 1 липня 2024 року.
Траурне фото Руслана Півхлопка.Фото: Facebook
В останню путь воїна проводжали 30 грудня. Люди утворили живий коридор при в’їзді у Сатанів біля римо-католицького храму. У рідному Клиновому односельці зустрічали траурний кортеж, стоячи на колінах.
Поховали 44-річного воїна на місцевому кладовищі. Жовто-блакитні прапори майоріли на сонці, символізуючи те, що Руслан Півхлопко віддав своє життя за Україну. Але його подвиг назавжди залишиться в наших серцях. Він є прикладом для нас усіх, нагадуючи про те, що свобода не дається просто так, а завойовується ціною життя.
