З турботою про своїх підопічних
Наприкінці 2024 року в Лісоводському будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю провели ремонт. Силами працівників закладу оновили коридор на другому поверсі та облаштували дві кімнати для індивідуального проживання.
Як розповіла Городок.City Сніжана Шкурко, яка завідує господарством у закладі, роботи з благоустрою території та ремонти приміщень ведуться систематично.
Сніжана Шкурко. Фото: Городок.City
— Наш будинок-інтернат став домівкою для 55 літніх людей і ми постійно намагаємося покращити умови їхнього життя. Ремонтуємо кімнати, системи водо- та газопостачання і в будь-який пору року прибираємо територію навколо закладу, — говорить Сніжана Шкурко. — Хочемо, щоб наші підопічні проживали в комфортних умовах, наближених до домашніх. Минулого року нам вдалося відремонтувати коридор на другому поверсі будівлі та створити ще дві індивідуальні кімнати.
Комфортні умови
В одній з відремонтованих кімнат поселився 73-річний Віктор Купріянович Музика. Чоловік є вимушено переміщеною особою. У Лісоводи переїхав ще із 18 земляками півтора року тому.
Віктор Музика. Фото: Городок.City
— Я народився у Києві. Та після одруження ми з дружиною переїхали до міста Оріхів, що у Запорізькій області. Там прожили 36 років. Так склалося, що дітей ми не мали. І коли дружина померла, я залишився сам, — розповідає Віктор Музика. — А потім почалася війна. Мій будинок зруйнували і я перебрався до Запоріжжя і почав жити у подібному закладі. Згодом мене і моїх земляків евакуювали на Городоччину.
Чоловік зазначає, що не очікував, що у Лісоводському будинку-інтернаті запоріжців зустрінуть з такою гостинністю і ставитимуться з такою турботою.
— Нас дуже тепло прийняли й намагаються зробити так, аби ми відчували себе як вдома, — говорить Віктор Купріянович. — Я дуже вдячний, що можу жити в окремій кімнаті. Адже багато читаю й у тиші це робити набагато зручніше.
Сусід Віктора Музики Микола Кушнір, який живе в окремій кімнаті навпроти, також тішиться можливістю більше бути на самоті.
— Так склалося, що більшість мешканців нашого закладу значно старші за мене й у нас різні інтереси, — розповідає 51-річний Микола Кушнір, який рано втратив зір і після смерті батьків був вимушений оселитися в будинку-інтернаті. — Тепер я можу більше слухати телевізор і радіо, нікому не заважаючи. Дуже вдячний працівникам закладу за те, що не дивлячись на скрутний воєнний час, знайшли можливість облаштувати індивідуальну кімнату для мене.
Директорка будинку-інтернату Олена Маринчук наголошує на тому, що умови проживання неабияк впливають на самопочуття та настрій людей, відтак у закладі, який очолює, намагається створити затишок та комфорт.
Олена Маринчук. Фото: Городок.City
— У нас є кімнати, в якій проживають по 2-3 особи та кілька індивідуальних. Радію, що у 2024 році нам вдалося збільшити кількість кімнат для одноосібного проживання, — зауважує Олена Маринчук. — А ще дбаємо не лише про комфорт, але й про корисне і цікаве дозвілля наших підопічних.
Так, початок 2025 року для літніх людей з Лісоводського будинку-інтернату розпочався зі святкових заходів, організованих друзями закладу — представницями ГО «Хмельницька міська рада жінок» та працівниками Хмельницького обласного центру фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх».
