Вшанування пам'яті Героїв
Сьомого квітня городоччани та городоччанки вшанували пам’ять загиблих воїнів Миколи Верхомія та Віталія Курсова. У день смерті військовослужбовців у центрі міста Городок транслювали відеоспогади про життя Героїв.
— Микола Миколайович Верхомій та Віталій Валерійович Курсов загинули за свободу України, тому, не дивлячись ні на що, ми повинні виходити та вшановувати їхню пам’ять. Сім'ї полеглих воїнів мають відчувати нашу підтримку та бути впевненими, що пам'ять про героїв буде вічною, — зазначила Оксана Походонько, директорка Городоцького будинку культури.
Історія Віталія Курсова
Віталій Курсов народився і виріс у Городку. Навчався у Городоцькому ліцеї №4. Любив точні науки – математику, фізику, хімію. Закінчивши дев’ятий клас у Городоцькому ліцеї №4, пішов навчатися у коледж, а потім вступив на факультет телекомунікацій до Львівської політехніки. По завершенню навчання Віталій заснував власну фірму у Хмельницькому, очолював колектив із 40 осіб. Був генпідрядником «Укртелекому». По всій Хмельницькій області проводив Інтернет між населеними пунктами.
Віталій Курсов.Фото: Городок.City
Віталій з юнацтва мрів стати військовим, тому як тільки розпочалося повномасштабне вторгнення вступив до лав ЗСУ. 1 березня Віталій став військовим 8 полку спецпризначення ССО. Спершу чоловік проходив навчання, потім — на передову.
— Він був і кулеметником, і мінером, і інженером по зброї. Понад рік був на фронті, — розповідає батько військового. — По суті, він був диверсантом-розвідником. Вони ходили на «ту сторону», проводили розвідку, давали координати скупчення ворогів. 7 квітня, на Благовіщення, син успішно виконав своє останнє бойове завдання під Бахмутом. Та повертаючись назад, разом із товаришем підірвався на мінній розтяжці.
Серце 34-річного Віталія Курсова зупинилося миттєво. Його товариш із Деражні ще дві доби прожив, але врятувати його життя медикам так і не вдалося. Їх поховали разом 11 квітня на Алеї Слави у Хмельницькому. Посмертно Віталій Курсов отримав нагороди від Президента України та Головнокомандувача Збройних сил України.
Історія Миколи Верхомія
Микола Верхомій народився у Підлісному Олексинці. Через складне матеріальне становище його навчання у звичайній школі періодично чергувалося із навчанням у закладах інтернатного типу. Микола служив в армії у повітрянодесантних військах, після чого повернувся в рідне село. Тут зійшовся із жінкою, з якою спільно виховували чотирьох дітей, та через офіційно не оформлені відносини його мобілізували 1 січня 2015 року.
Микола Верхомій.Фото: Городок.City
Чоловік спочатку навчався у військовій частині в м. Яворів, де зарекомендував себе як неконфліктний, відповідальний, дисциплінований та товариський чоловік, тому керівництво запропонувало йому залишитися у військовій частині інструктором з водіння.
— У частині всі його поважали. Він підготував багатьох фахівців, які відбули в зону АТО. Та не зумів вберегти своє життя. Восьмого квітня під час переміщення техніки із боксів на полігон Микола Верхомій зазнав травм, несумісних із життям,— розповідає командир навчальної роти Сидорчук Олег Васильович.
З полігону його доставили до військового госпіталю у Львові, де під час чергової операції внаслідок сильної внутрішньої кровотечі серце Микола Верхомія зупинилося. Поховали 40-річного Героя 11 квітня у селі Підлісний Олексинець.
Нагадаємо, традицію транслювати відеоспомин у день загибелі захисника з Городоччини започаткувала Городоцька міська рада у третю річницю війни. Відео створюють працівники Городоцького будинку культури та бібліотеки.
