Інтерв'ю з отцем Зіновієм Маланюком
Цього року християни східного та західного обрядів відзначатимуть Великдень спільно. Востаннє таке співпадіння дат було у 2017 році — 16 квітня.
Напередодні свята журналісти Городок.City поспілкувалися з отцем Зіновієм Маланюком, настоятелем храму Святого Юрія Переможця УГКЦ. У розмові йшлося про можливість запровадження постійного спільного святкування Великодня, а також про переваги й недоліки такого об’єднання.
— Менш ніж за два тижні, 20 квітня, ми відзначатимемо Великдень. Цього року православні та католики святкують його разом. Як часто збігаються дати святкування Великодня для цих двох конфесій?
— Щоб відповісти на це запитання, потрібно згадати історію виникнення свята Великодня в ізраїльського народу. В часи єгипетського рабства, напередодні їхнього звільнення, Господь повелів: з настанням повного місяця кожна родина мала заколоти однорічне ягня і його кров'ю обмазати одвірки своїх домівок. Це був розпізнавальний знак: де є кров, там мине лихо, а де її немає — спіткає велика біда. Тієї ночі Єгипет охопила жахлива подія — померли всі первістки чоловічої статі та навіть тварини. Того дня євреї були звільнені, і з того часу вони почали святкувати Песах (Великдень) у повний місяць.
Християни ж сформулювали власне правило: Великдень святкують у першу неділю після весняного рівнодення та після першого повного місяця, що настає після 22 березня. Розбіжності в календарях суттєво впливають на визначення дати Великодня. Якщо повний місяць припадає на початок квітня, то григоріанський календар вважає, що весняне рівнодення вже відбулося, оскільки 22 березня минуло, і час для визначення Пасхи настав. Проте юліанський календар, який відстає приблизно на 13 днів, може показувати ще 19 березня, тобто до весняного рівнодення, отже час для Великодня ще не настав. Саме через цю різницю в 13 днів між календарями дата Великодня часто не збігається. Однак цього року повний місяць настав у такий час, що відповідає критеріям обох календарів, і таке трапляється приблизно кожні п'ять років. Наступного разу разом ми святкуватимемо Великдень 16 квітня 2028 року.
— Після ухвалення закону про спільне святкування Різдва, чи можна розглядати можливість спільного святкування Великодня? Яка ваша думка з цього приводу?
— Питання спільного святкування Великодня є досить дискусійним і потребує згоди, щоб уникнути безглуздих суперечок про «правильну» Пасху. Наразі Ватикан, центр Католицької церкви, та Константинополь, центр Православної церкви, створили міжконфесійну комісію для розробки спільної формули святкування, яка б задовольнила всіх. Цьогорічний збіг дат є особливо символічним, адже припадає на 1700-річчя Першого Вселенського собору, де й було прийнято первісну формулу Пасхи, яку зараз дещо по-різному трактують. Тому ця комісія активно працює над цим питанням. Мені б дуже хотілося, щоб ми дійшли згоди та святкували спільно, аби більше не виникало цих зайвих непорозумінь.
— Які, на вашу думку, є переваги та недоліки спільного святкування Великодня?
— У Городку місцеві звичаї роздільного святкування як Різдва, так і Великодня мають свою привабливість. Ми зазвичай ходили в гості до представників іншої конфесії на їхні свята, а потім запрошували їх до себе. Тобто один позитивний аспект роздільного святкування все ж таки є.
Проте спільне святкування сприяє більшій єдності та зменшує зайві суперечки між людьми, тобто має ще вагоміший позитивний вплив. Важливим є також відчуття спільної молитви, коли всі віряни духовно єднаються. Саме спільна участь більшості людей у підготовці до Великодня створює дружню атмосферу. З’являється можливість взаємно підтримувати одне одного, заохочуючи, наприклад, до сповіді.
— Які спільні традиції та цінності об'єднують православних і католиків у святкуванні Великодня?
— Найважливішим і найціннішим для всіх християн є Ісус Христос. Його смерть і воскресіння визнають абсолютно всі, незалежно від конфесії. Той самий апостол Павло, якого шанують абсолютно всі — і католики, і протестанти, і православні, — каже: «Якби Христос не воскрес, марна віра наша, марна й проповідь наша, марне все, якби Христос не воскрес». Тому найцінніша, найбільш об'єднуюча постать — це фактор воскресіння Ісуса Христа.
А далі — це вже культурні традиції кожного народу. Західні традиції мають свої особливості, східні — свої. Українці, поляки, румуни, молдовани — кожен має якийсь свій додатковий етнокультурний народний аспект. Тобто важко сказати, що є щось дуже відмінне, можливо, деякі релігійні обряди. Бо головний момент — це Воскресіння Ісуса Христа.
— На вашу думку, чи змінилося сприйняття Великодня за останні роки та чи вплинула війна на це?
— Карантин видався надзвичайно важким і болючим, і ми вважали, що гіршого бути не може, проте розпочалася війна. Вважаю, що з початком війни ми почали більше цінувати духовність. Це проявляється, зокрема, у нашій активній волонтерській діяльності перед Великоднем, коли люди з різних куточків України передають допомогу нашим військовим. Важливу роль відіграють військові капелани, які постійно перебувають поруч із бійцями, духовно підтримуючи їх через молитву та сповідь. Трагічні події війни стали несподіваним поштовхом для багатьох людей, навіть нерелігійних, щоб звернутися до Бога.
— І на завершення нашої розмови, що б ви хотіли побажати городоччанам та городоччанкам напередодні Великодня?
— Моє щире бажання для всіх — це справжній мир, який полягає не лише у відсутності війни, а й у спокої в нашій душі. Щоб нас не виводили з рівноваги дрібні негаразди, а Господь допомагав нам пом'якшувати вплив негативу, якого зараз так багато у нашому житті. Я хочу, щоб цей мир від Ісуса Христа Воскреслого потрапив у кожне серце, в кожну душу і нас трішки заспокоїв. І пам'ятайте, що Господь завжди з нами.
