Вічний спокій Героя
25 лютого городоччани попрощалися зі старшим офіцером оперативно-планового керівництва штабу військової частини ССО — капітаном Андрієм Бельським. Військовий помер 21 лютого у Хмельницькому, повернувшись додому після ротації кілька місяців тому.
Спогади вчителів
Він востаннє приїхав додому 25 лютого. Біля рідної домівки його зустрічали сусіди, колишні колеги, друзі, вчителі та знайомі.
— Сьогодні ми проводжаємо в останню путь нашого колишнього учня Андрія, — сказала Наталія Зданевич, вчителька Городоцького ліцею №4. — Увесь педагогічний колектив глибоко сумує через цю велику втрату — для громади, для школи, для всіх нас. Андрій був чемним, ввічливим, доброзичливим учнем, завжди готовим прийти на допомогу іншим. Надзвичайно боляче усвідомлювати, що ця війна забирає найкращих серед нас.
Андрій Бельський народився та зростав у Городку. Тут закінчив школу, здобувши освіту юриста, працював в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Шлях управлінця
— Андрій був заступником міського голови з гуманітарних питань ще за каденції Віктора Анатолійовича Хоптинця, — пригадує Петро Кривий, секретар Городоцької міської ради з 1987-2010 рр. –— Залишився на цій посаді і коли міським головою став Володимир Васильович Поворозник. Для нас він був як син. Амбітний, із великими планами, завжди прагнув змін. Ми інколи трохи його «приземляли», казали: не все одразу, треба крок за кроком. Бо був молодий, трохи наївний, ідеаліст. В міській раді тоді працювали представники різних політичних сил, були непрості ситуації. І коли на мене лунала критика, Андрій завжди ставав на захист. Я йому тоді казав: «Ти в мене як син». Він був прямолінійний, трохи різкий, ще не до кінця «обточений» політикою, але щирий і відданий справі. Таким він і залишиться в моїй пам’яті.
— Дуже порядна й відповідальна людина, — розповідає Городоцький міський голова 2010-2015 рр. Володимир Поворозник, заступником якого працював Андрій Бельський. — Не раз звертався до мене з різними життєвими питаннями. Я намагався підказати, підтримати, допомогти. Мені імпонували його активність, рішучість, бажання працювати. Згодом він професійно зростав: після роботи в міській раді став заступником голови адміністрації і рухався далі… Шкода, що такі люди йдуть від нас. Ми повинні пам’ятати й шанувати їх.
Служба в ССО
У 2016 році Андрій доєднався до лав ЗСУ. Служив у Силах спеціальних операцій. Та про службу говорити не любив.
— Ми не часто бачилися, адже більшість свого часу він проводив у зоні бойових дій. Про війну говорити не любив, не хотів розповідати про те, що там бачив і пережив. Мабуть, усе тримав у собі. Із сусідами на цю тему майже не спілкувався, — каже Лілія Якимець, сусідка. — Та я безмежно вдячна йому за один момент підтримки. Минулого року мій син пішов до війська. Так сталося, що в той самий день Андрій також вирушив на Курщину. Його батько проводжав його, і ми зустрілися в під’їзді. Тоді я поділилася своїм болем — що мій син теж іде воювати. Через пів року ми з Андрієм випадково зустрілися, коли він приїхав у відпустку. І тоді в мене з ним була коротка розмова, більшість з чого було сказано очима. Він розумів мій біль без зайвих слів. За це я йому дуже вдячна.
Останній шлях
21 лютого життя Андрія Бельського раптово обірвалося. Траурний кортеж у місто Городок прибув 25 лютого. Після прощання у батьківській домівці, процесія попрямувала центральними вулицями міста до храму Св. Станіслава. Поховали військовослужбовця на Алеї Слави у Городку.
