Музей хустки
Історія хустки, яка об’єднала громаду, почалася понад сто років тому в далекій Канаді. Туди, на початку ХХ століття, емігрувала родичка мешканців села Завадинці з Хмельниччини. Згадкою про рідний дім для неї стала красива червона хустка, яку вона надіслала своїм близьким в Україну. Вона зберігалася у родині кілька поколінь, а нині зайняла почесне місце у новоствореному музеї хустки.
Як виникла ідея музею
Музей хустки у селі Завадинці працює з грудня 2024 року. Його створили завідувачка місцевого клубу Анжела Дацько та бібліотекарка Олена Мельник. Спершу жінки, бувши учасницями фольклорного вокального колективу «Бабограй», думали, що збиратимуть різні хустки для виступів гурту. Та згодом захопилися ідеєю настільки, що зібрали унікальну колекцію головного жіночого вбрання.
Сьогодні в музеї представлено понад 340 хусток із різних країн: України, Туреччини, Німеччини, Канади, Індії. Хоча частина з них — привезена здалеку, саме через ці експонати можна простежити долі українців, їхні життєві мандрівки й пошуки ідентичності у світі.
— Хустка завжди була важливою частиною культури нашого народу, символом любові, мудрості й пам'яті. Через неї можна розповідати історії родин і цілих поколінь, зокрема історію і моєї сім’ї, — говорить Анжела Дацько, яка передала до музею сімейну реліквію — червону хустку з американського континенту. — Сестра мого прадіда емігрувала до Канади. Перебуваючи на чужині, вона надіслала гарну червону хустку. Хустка передавалася в нашій родині від бабусі до мами, а потім і до мене. І я вирішила передати її до музею, щоб діти, які сюди приходять, знали народні традиції та обряди.
Олена МельникФото: Городок.City
— Хустка це не просто аксесуар, а справжній символ української ідентичності. На жаль, у радянські часи багато традицій було втрачено, а у візерунках сучасних хусток з’явилися елементи інших культур. Тому ми особливо цінуємо ті автентичні зразки, що збереглися, і прагнемо популяризувати їхнє значення, — пояснює Олена Мельник.
Анжела Дацько та Олена Мельник не очікували, що ідея створення музею настільки згуртує городоччан. До ініціативи долучилися не лише мешканці Завадинець, а й жителі сіл Велика Яромика, Скіпче, Сирватиці. Перші хустки музею подарували Вілія Кравецька, Ніна Дуда, Тамара Бень, Ніна Петльована та Діна Босак.
Історії, які заховані у хустках
Один із найцінніших експонатів — велика хустка розміром 170x170 см, подарована родиною Грант. Її історія пов'язана із трагічними подіями ХХ століття.
Світлана Дзян розповідає історію хустки, яку дідусь прислав бабусі з чужини.Фото: Городок.City
— Цю хустку моя бабуся зберігала все життя. Вона діставала її дуже рідко і кожного разу в її очах з’являлися сльози. Ми питали, чому вона така цінна, але бабуся не хотіла розповідати, — згадує Світлана Дзян, мешканка Завадинець. — Лише згодом мама розповіла, що 1946 року мій дідусь, який брав участь у Другій світовій війні, надіслав її бабусі з госпіталю у Берліні. Він повернувся з фронту, і все закінчилося добре, а хустка стала символом любові та очікування.
Серед експонатів є й інші хустки, які передавалися у родинах як обереги, зберігаючи пам'ять про минулі часи та рідних людей. А які саме хустки носили жінки у Завадинцях у минулі часи місцеві жительки досліджують по фотографіях, які зберігаються у місцевій бібліотеці.
Завдяки цим світлинам Олена Мельник та Анжела Дацько намагаються відтворити забуті традиції і зробити їх частиною сучасного культурного простору.Фото: Городок.City
Від колекції до музею
Ініціатива набула розголосу і городоччани почали приносити в музей не лише хустки, а й інші старовинні ужиткові речі, які роками зберігалися в їхніх родинах. Відтак тепер кабінет завідувачки клубу перетворився на реконструкцію української хати.
Лариса ДугайФото: Городок.City
— Колиска кілька поколінь зберігалася у нашій родині, — розповідає Лариса Дугай. — Та часи йдуть, все змінюється і мої діти та онуки вже не будуть нею користуватися. А в музеї колиска приноситиме користь: завдяки такому експонату молоде покоління зможе більше дізнатися про те, як раніше жили українці.
Передав у музей старовинні скриню і шафи Данило Король. Чоловік зазначає: долучитися до збереження нашої національної культурної спадщини дуже приємно.
Хустка як символ пам’яті
Однією з перших музей хустки у Завадинцях відвідала Наталія Надвинична, яка досліджує традиційний український одяг, вивчає його історичне й культурне значення.
Наталія НадвиничнаФото: Городок.City
— Хустка була і залишається важливою частиною української традиції, — розповідає Наталія Надвинична. — Вона символізує жіночу мудрість, оберіг, любов і зв’язок поколінь. У різних регіонах України хустки мали свої унікальні особливості, що передавалися з покоління в покоління. Створення музею хустки у Завадинцях — це унікальна ініціатива, яка не лише збереже ці знання, а й допоможе передати їх молоді.
— Дійсно, під час екскурсій ми не лише демонструємо хустки, а й розповідаємо про їхню роль у народних обрядах, — додає Олена Мельник. — Хустка супроводжувала людину протягом усього життя: при народженні немовля загортали в материнську хустку, дівчата дарували хустки коханим під час сватання, молодиця вперше покривала голову хусткою на весіллі, а після смерті хусткою накривали подушку в труні.
Життя музею і плани на майбутнє
Від часу відкриття музей відвідало вже 149 осіб. Часто сюди приїжджають учнівські та трудові колективи.
— Ми приїхали класом із Підлісного Олексинця. Під час екскурсії я дізналася багато цікавого про значення хустки в українській культурі. Знати історію свого народу важливо завжди, а сьогодні, коли ворог намагається знищити нашу культурну спадщину, особливо, — говорить Ганна Вічурко.
У день відкриття колекція музею налічувала 294 хустки, сьогодні їх уже 345. Жінки отримують посилки з хустками не лише від мешканців Хмельниччини, а й з інших міст України.
Анжела ДацькоФото: Городок.City
— Нещодавно жінка з Києва надіслала нам 18 старовинних хусток, які їй дісталися ще від бабусі, — розповідає пані Анжела. — Тож наша колекція збільшується, і нам вже не вистачає місця, щоб розмістити всі експонати.
— Ми відчули, що робимо справді важливу справу, і це нас надихає на нові ідеї, — додає Олена Мельник. — Мріємо організувати фестиваль хустки. Розуміємо, що зараз війна, тому розглядаємо формат онлайн. Це дозволить долучитися більшій кількості людей. Хочемо, щоб у програмі фестивалю звучали доповіді про історії хусток різних регіонів України, пісні про хустки, майстер-класи з майстерності пов’язування хусток і багато іншого.
Відтак, завдяки спільним зусиллям мешканцям Завадинець вдалося не тільки створити справжній культурний центр, а й об'єднати українців з інших регіонів країни. Лише потягом чотирьох останніх місяців у Завадинцях побували відвідувачі з Хмельницького, Харкова, Житомира та інших міст.
Публікація зроблена в рамках проекту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
