Історія Григорія Гуменюка
Сонце ледь торкнулося верхівок дерев, розфарбовуючи ранкове небо ніжними пастельними відтінками, коли шкільний автобус плавно вирушив із Городка в напрямку Лісогірки. За кермом, впевнено тримаючи руки на обідді, сидів чоловік за п’ятдесят. Легенька сивина вже сріблила його коротке волосся, але на обличчі, гладко виголеному без жодного вуса, сяяла щира, тепла усмішка. Григорій Гуменюк – людина, чиє життя вже давно і міцно переплелося з дорогою. Останні три роки його вірним супутником став жовтий велетень, щодня доправляючи юних мешканців Городоччини до храмів науки.
До того, як стати шкільним ангелом-охоронцем на колесах, Григорій два десятиліття навчав майбутніх водіїв у місцевій автошколі. Тепер його пасажири – галаслива, допитлива дітвора, для якої він не просто водій, а й своєрідний провідник у світ знань. Його день розписаний чітко: два ранкові рейси до Лісогірки та два вечірні назад.
— Перший мій рейс о пів на восьму, — розповідає Григорій, його голос звучить спокійно та доброзичливо. — Їду до Лісогірки, забираю спочатку старшокласників. Розвезу їх по школах, а потім повертаюся за малечею, за першачками.
Фото: Городок.City
Невеличка перерва
Після ранкової круговерті, коли автобус нарешті замовкає, чоловік не поспішає на відпочинок. Він ретельно прибирає салон, дбаючи про те, щоб кожна дитина почувалася комфортно. Адже чистота — це теж частина безпеки, вважає він. О третій годині дня знову лунає дитячий гомін — час везти школярів додому. Спочатку молодших, потім вирушає за старшими.
— Головне — вчасно і безпечно, — наголошує водій, і в його очах спалахує щира турбота. — Я стараюся, щоб діти були задоволені. Взимку, коли слизько, їду дуже обережно, але й запізнюватися не люблю. За весь час моєї роботи, а це вже чимало, запізнення були рідкістю, та й то на кілька хвилин.
У його словах відчувається відповідальність та любов до своєї роботи: «Діти — це наша радість, — додає він з теплою усмішкою. — Хочеться, щоб у них все було добре».
Шкільний автобус, яким Григорій Гуменюк довозить школярів із Лісогірки до навчальних закладів.Фото: Городок.City
Думки дітей
І, здається, діти це відчувають. Учні, яких пан Григорій щодня возить до школи, говорять про нього з особливою симпатією.
— Наш водій дуже добра людина, — ділиться Анна Смашнова, учениця Городоцького ліцею №4. — Він чудово з нами спілкується, завжди вислухає, підвезе, якщо треба, підтримає.
Анна СмашноваФото: Городок.City
— Він позитивний і вміє підтримати розмову, — додає Ілона Денисюк, учениця Городоцького ліцею №4. — З ним поїздки стають цікавішими, веселішими.
Ілона ДенисюкФото: Городок.City
Слова дітей — найкраща оцінка роботи Григорія Гуменюка. Він не просто водій шкільного автобуса, він — частина їхнього щоденного життя, людина, яка дарує їм не лише безпечну дорогу до знань, а й заряд позитиву на весь день. І, можливо, вони ще не знають, але 23 квітня в Україні відзначають День водія шкільного автобуса. День таких, як Григорій, — скромних героїв, які щодня роблять важливу справу з усмішкою на обличчі.
Фото: Городок.City
