Прощання з Іваном Горватом
«Гора» — такий позивний мав Іван Горват із села Нове Поріччя Городоцької громади. Він був надійною опорою для своєї сім’ї, побратимів і Батьківщини. За них віддав життя. Додому на щиті повернувся 14 травня. Попрощалися з воїном у місті Хмельницький, де він проживав останні роки. Тепер йому — навіки 28.
Історія воїна
Іван Горват народився 24 червня 1996 року в селі Балакири. Був другою дитиною в родині. Згодом сім’я переїхала до села Нове Поріччя, де у 2002 році юнак пішов до школи.
— У дитинстві він був дуже активним. Ганяв із друзями у футбол, юнаком їздив на мотоциклі. Але водночас дуже любив природу, тож після школи вступив до Чорнятинського технікуму, де здобував фах бджоляра, — згадує односельчанка воїна Оксана Падура.
У 2016 році Іван пішов на строкову службу. Кілька місяців прослужив у Запоріжжі, після чого підписав контракт і вирушив на захист Батьківщини в зону АТО. Через два роки, у 2018, молодий військовий одружився з дівчиною із села Підлісний Олексинець. Подружжя оселилося у Хмельницькому. Згодом у сім'ї народився маленький Данилко.
Іван Горват і сином. Фото: Архівне фото родини Горват.
Коли у 2019 році контракт завершився, Іван поїхав на заробітки до Польщі — щоб забезпечити родину всім необхідним. Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення, йому знову довелося одягти військову форму. Став на захист Батьківщини і його батько.
Повномасштабна війна
Наш захисник служив на Донеччині. Спочатку у складі 10-ї гірсько-штурмової саперної бригади, згодом — у 42-й окремій механізованій бригаді. Протягом служби неодноразово купував за власні кошти автомобілі, на яких виконував бойові завдання.
Дружина воїна Юлія розповідала, що він завжди з великою відповідальністю ставився до військової справи. Якось він сказав: «Якби навіть не був в Україні на початку війни, я б усе одно повернувся назад».
4 травня 2025 року Іван перестав виходити на зв’язок. Від 5 по 10 травня його офіційно вважали зниклим безвісти. А потім до родини зателефонували волонтери й повідомили, що знайдено тіло воїна з татуюваннями, подібними до Іванових. Експертиза підтвердила страшне — це був він.
Згодом стало відомо, що серце воїна перестало битися 5 травня. Він загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона під час виконання бойового завдання на Донеччині.
— Це була болюча, трагічна звістка. Іван був доброю людиною, міцною опорою для своєї сім’ї, батьків, сестри… Мав багато друзів, які називали його братиком або просто — фортовим, — ділиться Оксана Падура.
Додому Іван повернувся на щиті 14 травня. З ним прощалися у Хмельницькому, у Свято-Георгіївському храмі. 28-річного захисника поховали з усіма військовими почестями — на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове.
