Єднання в болі та надії
25 жовтня представниці Городоцької громади разом із іншими родинами з усієї України зібралися на Майдані Незалежності, щоб нагадати країні про воїнів, що зникли безвісти. Акція «Об’єднані тишею, що голосніша за слова» зібрала у столиці понад тисячу людей.
Єднання в болі та надії
Рідні зниклих безвісти воїнів з Городоччини Світлана Повх, Оксана Кравчук та Наталія Золотова розповідають, що про акцію у Києві дізналися з соціальних мереж. І одразу вирішили долучитися. Транспорт для поїздки дев’ятьох городоччанок надала Городоцька міська рада.
— Наша сила — в єднанні. Дуже важко було стояти, слухати виступи, але ми знали, заради кого тут. Це біль і віра водночас, — ділиться Світлана Повх, яка з травня розшукує свого чоловіка Сергія.
Під час акції жінки тримали прапори із зображеннями своїх рідних. З особливим хвилюванням вони згадують урочистий момент, у якому брали участь — розгортання величезного стяга із портретами зниклих безвісти українських захисників.
Прапор пам’яті
Цей прапор став головним символом акції. Його довжина склала 170 метрів, а вага — понад 50 кілограмів. Як зазначили учасниці, на прапорі були портрети 5800 зниклих безвісти захисників України.
— Це була велика честь тримати цей прапор, — розповідає Оксана Кравчук, яка чекає на брата Миколу. — Це ще більше посилило відчуття єдності з усіма, хто очікує на повернення своїх рідних.
На прапорі були також фотографії городоччан, зокрема Ігоря Ткачука та Олександра Дідура.
Городоччанки на акції в Києві.Фото: Фото надано Світланою Повх
Книга надії
Під час акції відбулася презентація символічного проєкту «Книга надії», у яку кожен міг власноруч вписати історію свого зниклого рідного. Попри дощ і мокрий сніг, люди стояли в черзі, щоб залишити свій запис.
Особливе враження на городоччанок справила непохитність жінки, яка тримала книгу «Книга надії» у цей холодний і дощовий день. Вона стояла, мов кремінь, з почервонілими від холоду руками і не пішла, допоки кожен бажаючий зміг залишити свій запис.
— Ми також стояли під дощем і мокрим снігом для того, щоб вписати туди свої історії... Бо там кожне слово — про віру, що наші рідні повернуться, — каже Наталія Золотова, яка розшукує брата Андрія.
За задумом організаторів, книга буде передана до музейного простору у Києві, присвяченого російсько-українській війні.
Крок до єднання
Повернувшись до Городка, жінки все ще під враженням від поїздки. Після участі в акції вони задумалися про створення громадського об’єднання родин зниклих безвісти у нашому місті.
— Ми зрозуміли, що нам потрібно бути разом — допомагати одна одній, підтримувати тих, хто тільки починає цей шлях пошуку. Бо наші рідні пішли захищати Україну, а ми мусимо боротися за них тут, — говорить Світлана Повх. — Я давно мріяла займатися волонтерством чи іншою суспільно корисною справою. І знаю, що мій чоловік би підтримав мене. Вірю, що коли він повернеться, ми разом будемо допомагати іншим родинам, які переживають подібне.
Жінки стали підтримкою одна одній і планують створити громадську організацію.Фото: Фото надано Світланою Повх
Попри біль і невідомість, жінки з Городка не здаються. Вони готуються до наступних акцій, сподіваються на нові обміни полоненими та щосуботи виходять у центр міста на акцію «Зниклі безвісти — не означає забуті».
