Коли руки лікують
У Городку є місця, де зброєю стають руки швачок, а звичайна нитка перетворюється на символ турботи. Там кожен — від бабусі з клубком пряжі до школяра за швейною машинкою, робить свій внесок у спільну справу.
Підтримка, що переросла у волонтерський рух
Листопад 2022 року. У невеличкій кухні пані Антоніни Сомкіної пахне чаєм і свіжою випічкою. За столом — подруги. Вони зібралися, щоб підтримати жінку, яка нещодавно втратила сина. Серед розмов, спогадів та сліз хтось із присутніх бере до рук спиці й починає в’язати. Так у Городку народився «Клуб в’язальниць» — спільнота літніх жінок, які, долаючи власний біль, вирішили допомагати тим, хто щодня ризикує життям заради України.
Городоччанки в будинку пані Антоніни СомкіноїФото: Городок.City
— Мій племінник воює, — пригадує Людмила Стельмах. — То я запитала у нього, чим би ми, літні жінки, могли допомогти фронту. Що потрібно питала й у військових, яких зустрічала на вулицях. І кілька разів почула відповідь — шкарпетки та подушки. Усі ми вміємо в’язати, шити, то чому б не зробити щось корисне?
Спочатку в’язальниці використовували старі пледи, залишки тканин, наповнювач купували у «секонді». Потім про ініціативу дізнався місцевий підприємець і почав безкоштовно передавати синтепон зі старих речей. Так жінки, ініціатива яких зародилася на маленькій кухні, стали допомагати воїнам.
Успішний проєкт
Того ж 2022 року Городоцький ліцей №4, де колись працювала Людмила Стельмах, став одним із переможців конкурсу, що реалізовувався за підтримки Ради Європи у межах проєкту «Зміцнення місцевої економіки та доброго врядування».
За грантові кошти школа отримала три комп'ютеризовані швейні машинки та стільки ж універсальних, розпошивальну машину для роботи із трикотажними тканинами, швейно-вишивальну машинку, оверлок, дисковий розкрійний ніж, прасувальну дошку з парогенератором і праскою, а ще — стартову кількість матеріалів для роботи.
Швейний коворкінгФото: Городок.City
— У межах проєкту ми маємо не лише навчити ліцеїстів та ліцеїсток працювати на нових машинках, а залучити до співпраці якомога більше мешканців громади й таким чином створити на базі освітнього закладу мініпідприємство. Тож тепер у нас не просто кабінет трудового навчання, а справжня швейна майстерня, — зазначає директорка ліцею Оксана Дроник.
До співпраці охоче долучилися учениці сусіднього, третього ліцею. Для вокального ансамблю, який функціонує при школі, вони пошили костюми. Працюють за новими швейними машинками навіть юнаки.
— Вони розвінчують міфи про те, що шиття – це дівчача справа. У мене є учні, які шиють надзвичайні речі, — ділиться вчителька Городоцького ліцею №3 Світлана Ковальчук.
Перші кошти, які вдалося заробити у «Шкільному коворкінгу», пішли на благодійність. Діти пошили шопери, які продавали на благодійному ярмарку. Усі кошти вони віддали волонтерам на потреби воїнів.
Естафета поколінь
2023 рік. Клуб в’язальниць продовжує працювати. Але сил у літніх жінок меншає — одна з них осліпла, інша виїхала з Городка. Тож вони вирішили об’єднати зусилля із Городоцьким ліцеєм №4.
З того часу і до сьогодні у коворкінгу діти, під наставництвом своєї вчительки Валентини Крімер, почали шити подушки – і звичайні, і ортопедичні, для військових госпіталів.
— Мої учні загорілися цією ідеєю. Бо постійно мають зворотний зв’язок від воїнів і розуміють, що їхня робота справді потрібна і цінується. Для них це найкраща мотивація. Щоб зробити якомога більше, вони приходять у майстерню і під час перерв, і залишаються після уроків, і навіть на канікулах, — зазначає Валентина Крімер.
— Я шию подушки з однокласницями, тому що розумію, що це в першу чергу внесок у нашу перемогу. Для мене це неважко, а для воїнів — значна допомога, — каже учениця Городоцького ліцею №4 Вероніка Мерва.
2025 рік. За два роки у коворкінгу пошили вже понад тисячу подушок, 200 з яких — ортопедичні. Їх волонтери відвозять у різні напрямки фронту та в госпіталі.
— Співпрацюємо ми не лише з городоцькими, а й з хмельницькими волонтерами, які мають прямий зв’язок із госпіталями та стабілізаційними пунктами на Покровському й Запорізькому напрямках. Окрім цього, паралельно шиємо шопери й мішечки для зберігання продуктів — їх продаємо на благодійних ярмарках, щоб зібрати кошти для наших захисників, — розповідає наставниця дітей Валентина Крімер.
Прапор від вдячних воїнів
Зі зібрані кошти ліцеїсти купують те, що у них замовляють воїни. Завжди намагаються вчасно все доставляти на фронт. І за це неодноразово отримували у відповідь подяки від захисників. Так днями за активну волонтерську діяльність ліцеїсти отримали у подарунок стяг 155-ї окремої механізованої бригади однієї з військових частин Збройних сил України з автографами захисників. Його дітям передав волонтер Віктор Дикунець.
— Ми нещодавно їздили до захисників, які служать у цій бригаді, і воїни раділи не стільки харчовим продуктам й іншим речам, які ми привезли, як подушкам, що пошили діти. На знак подяки вони передали їм стяг своєї бригади з автографами, — зазначив волонтер і показав фотографії щасливих воїнів із подушками.
Стяг зараз висить на почесному місці у швейному коворкінгу. Щодня, шиючи тут чергову подушку чи шопер, діти поглядають на прапор та читають побажання воїнів. Це те, що не дає їм зупинитися.
— Ми із задоволенням допомагаємо воїнам. Пошили вже дуже багато подушок. І для нас дуже важливим є зворотний зв’язок від захисників. Тому цей стяг – найкраща винагорода за наші старання, — зазначає учениця ліцею №4 Юлія Порохнава.
Сьогодні до спільної справи громади долучаються все більше городоччан. До ліцею приходять не лише учні, а й дорослі, які мають бажання долучитися до волонтерської справи. Часто тут бувають і Людмила Стельмах та Анна Новоженіна – із «Клубу в’язальниць» їх залишилося лише двоє. Антоніна Сомкіна, у будинку якої зародився волонтерський рух, померла минулого року. Але її прагнення допомагати воїнам живе у кожній пошитій подушці та у серцях юних ліцеїстів.
Публікація зроблена в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
