Прощання із захисником
10 листопада додому «на щиті» повернувся Віталій Кулібаба. Його зустрічали земляки живим коридором, встеленим квітами. Герою назавжди залишилося 48 років.
Небо затягнуло густим туманом. На вулиці Ярослава Стецька, встеленій квітами, людно й тихо. Лише зрідка серед натовпу чути шепіт: «Він був дуже гарною людиною», «Шкода, що йдуть найкращі»...
Біля будинку захисника — рідні, однокласники, друзі, сусіди. У коридорі сидить зажурений батько, у кімнаті біля труни — дружина, діти й мати. Ще кілька хвилин у рідній оселі — і домовину виносять на подвір’я. Її покривають державним стягом, а військовий оркестр грає Гімн України, який нагадує присутнім, за що віддав життя воїн.
Діти зводять очі до неба, ніби шукають там батьків захист і світло. Дружина дивиться вдалечінь порожнім поглядом. Ще кілька днів тому вони були щасливі — тепер їхні серця сповнені невимовного болю.
Остання дорога до храму
Після молитви біля дому траурна процесія рушає до храму Святого Станіслава центральною вулицею міста. Перехожі віддають шану захиснику, стаючи на коліна. Живий коридор утворили також учні та педагоги Городоцького ліцею №1.
Біля храму зібралося багато парафіян. Траурний кортеж зустрічає настоятель храму о. Віктор Лутковський.
— Тут, у храмі, неодноразово молився Віталій. Тепер ми разом випроводжаємо його до неба й віримо, що колись із ним зустрінемося, — зазначив священник. — Сьогодні ми переживаємо великий біль. Найважче — батькам, дружині та дітям Віталія. Вони прийшли до Бога з цим болем, бо лише Він може дати розраду й віру в те, що найрідніша людина пішла не у невідомість, а до Господа, який відкупив наші гріхи, померши на хресті.
Історія Героя
Віталій Кулібаба народився 26 квітня 1977 року у Городку, де прожив усе життя. Тут навчався, працював і створив родину. Як розповідає його племінник Богдан Кулібаба, воїн дуже любив проводити час із дітьми — не пропускав змагань сина, піклувався про доньку, разом вони рибалили, плавали й каталися на ковзанах.
— Він сам розчищав ставок і катався з дітьми. Був дуже турботливим батьком. А мене синові в приклад ставив. У мене лише теплі спогади про дядька. Він був надзвичайною людиною — позитивним, душею компанії, — згадує Богдан Кулібаба.
Пам'ятне фото Віталія КулібабиФото: Городок.City
Те, що захисник був добрим сім’янином і відповідальною людиною підтверджують і його колеги. Віталій виконував різні роботи, їздив на заробітки. До мобілізації працював у ТДВ «Городоцьке».
— Це була людина, на яку завжди можна було покластися. Коли його мобілізували, ми допомагали, чим могли. Востаннє спілкувалися два тижні тому — Віталій казав, що в нього все добре. Дуже хотів у відпустку, щоб підлікуватися, — пригадує колега полеглого воїна Дмитро Гладищук.
Служив городоччанин на Харківському напрямку. Загинув 4 листопада внаслідок удару FPV-дрона у населеному пункті Осинове Куп’янського району. Поховали захисника на Алеї Слави в Городку під звуки військового салюту.
