Спадщина як опора
Сатанів — давнє подільське селище, оточене Товтрами, яке пережило безліч історичних етапів і сьогодні демонструє нову форму єдності. В умовах повномасштабної війни громада зробила захист своєї культурної спадщини не лише питанням збереження історії, а й інструментом розвитку, який має об’єднати мешканців, владу та громадський сектор.
Обереги Сатанова: приклад, що дав поштовх новим ініціативам
Однією з історій, яка стала маркером нового ставлення до культурної спадщини, є відновлення статуї Богородиці. Образ, відомий лише зі старої світлини 1920–1930-х років, відтворили та встановили на початку повномасштабного вторгнення. Для громади він став символом опори й пам’яті.
Місцеві мешканці згадують, що ідея належить селищному голові Альберту Собкову. Він планував її давно, але саме війна стала тим моментом, коли ініціативу реалізували.
Альберт СобковФото: satanivska-gromada.gov.ua
— Ми усвідомлювали, що війна торкається не лише матеріального, а й внутрішнього стану людей. Відновлення образу Богородиці, який колись був частиною нашої історії, стало для громади знаком підтримки та повернення тяглості поколінь. У Сатанові колись стояв костел із надзвичайно гарним архітектурним ансамблем, і нам би хотілося зберегти хоча б окремі його елементи, зображення яких дійшли до нас на старих фото, щоб передати їх наступним поколінням, — пояснює Альберт Собков. — Це не просто пам’ятник, а частина нашої спільної пам’яті й віри.
Це вже друга статуя, встановлена за його ініціативи: близько восьми років тому у центрі селища з’явився образ Божої Матері Покрови — символу захисту козаків та українських воїнів. Обидві історії демонструють, що для сатанівчан збереження культурних знаків — це спосіб підтримати одне одного та підкреслити власну ідентичність.
Важливу роль у відновленні цих статуй відіграли також митці та благодійники.
Зокрема, над відтворенням образів працював Вільгушинський Роман Казимирович, народний художник України, професор кафедри образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх навчання ТНПУ ім. В. Гнатюка, разом зі студентами відділу реставрації. Фінансову підтримку для реалізації проєкту надав Сампір Володимир Дмитрович.
Саме такі локальні ініціативи стали підґрунтям для розуміння: давні пам’ятки — замок, монастир, синагога — можуть і мають стати основою для туристичного розвитку. Туризм, у свою чергу, здатний забезпечити фінансування реставрації та догляду за об’єктами, що роками потребують уваги.
Від окремих ініціатив — до системної роботи громади
Громада почала формувати власну інфраструктуру для роботи зі спадщиною та туризмом. Одним із перших кроків стало відкриття туристично-інформаційного центру (ТІЦ), збудованого у 2020 році за підтримки обласної влади та коштів Європейського Союзу. Загальна вартість проєкту склала понад 916 тисяч гривень.
Фахівець з архівної справи та діловодства Сергій Білоус наголошує, що створення ТІЦ мало на меті відповідати зростаючим потребам туристів.
— Туристично-інформаційний центр допомагає людям орієнтуватися в історичних маршрутах і купувати сувеніри, які зберігають враження про Сатанів. Це місце, де відвідувачі отримують перший контакт з нашою спадщиною, — розповідає Сергій Білоус.
Після початку повномасштабної війни центр прийняв чимало внутрішньо переміщених осіб, які прагнули краще зрозуміти регіон, у якому опинилися. Директорка центру Леся Іванцова згадує, що для багатьох людей ці екскурсії були важливими й терапевтичними.
— Багато хто з відвідувачів шукав у нашій історії точку опори. Знання про місцеву культуру допомагали легше адаптуватися й починати життя на новому місці, — говорить вона.
Сьогодні ТІЦ виконує одразу кілька функцій: інформує туристів, підтримує локальних виробників і сприяє збереженню пам’яток. Однак, як зазначає його директорка, сезонність туристичних потоків змушує шукати нові моделі роботи.
Туристи у Сатанові.Фото: Городок.City
У громаді розглядають можливість запровадження платного відвідування найвідоміших пам’яток — щоб спрямовувати ці кошти на догляд і реставрацію. Паралельно тривають роботи з благоустрою території замку, які також здійснює центр.
Директорка Сатанівського туристичного центру Леся Іванцова підкреслює, що в умовах війни та економічної кризи громада потребує нових економічних рішень, аби зберігати пам’ятки й розвивати туристичний потенціал.
— В умовах війни та економічної кризи збереження культурної спадщини можливе лише через розвиток туристичної сфери, що забезпечить необхідне фінансування. Тому, на мою думку, першим кроком має бути розробка системи надання платних послуг — наприклад, зробити платним відвідування найвідоміших у нашій громаді історичних пам'яток архітектури, — зазначає вона.
Пані Іванцова додає, що центр уже проводить роботи з благоустрою території біля Сатанівського замку — розчищає зарослі ділянки, щоб зробити простір доступнішим і привабливішим для туристів.
— Покращити ситуацію може й залучення приватного капіталу — наприклад, передача в оренду історичних пам’яток підприємцям. Але зауважу: тут має бути грамотно складений договір. Бо, на жаль, ми маємо негативні приклади. Так, в’їзна вежа належить громаді, але через те, що територія навколо неї в оренді, ми не маємо доступу до неї, і підійти та розгледіти її туристи не можуть, — розповідає очільниця .
Громадський сектор як рушій інновацій: цифровізація, маршрути, партнерства
Поряд із роботою влади важливу роль відіграють громадські організації. ГО «Центр розвитку ініціатив «ІнСорс»» вже реалізувала низку проєктів, які змінили підхід до збереження спадщини.
Голова правління «ІнСорс» Іванна Мрига пояснює, що стратегія організації базується на розвитку туризму як економічного ресурсу громади.
— Для невеликих громад туризм — це можливість створити нові робочі місця і втримати людей. А кошти від туристичної діяльності можуть спрямовуватися на реставрацію та догляд за пам’ятками, — зазначає Іванна Мрига.
За участі «ІнСорс» було оцифровано шість пам’яток національного значення у проєкті «Культурна спадщина Сатанова. 3D-loading». Інший масштабний проєкт — туристичний маршрут «Stezha: Таємниці Товтр» завдовжки 32 кілометри, який охоплює ключові природні та історичні локації, зокрема Свято-Троїцький монастир із фрескою, де янгол має синьо-жовті крила.
Успіх проєктів підштовхнув громаду до кроку, на який в Україні наважуються не всі громади: створення інституції, яка системно відповідатиме за охорону спадщини. У липні 2024 року селищна рада ухвалила рішення про формування Органу охорони культурної спадщини. Це стало можливим завдяки статусу Сатанова як історичного населеного місця.
А вже 14 трпавня 2025 року Сатанівська селищна рада затвердила Програму з охорони та збереження об’єктів культурної спадщини на 2025–2028 роки, що передбачає комплекс заходів з благоустрою, реставрації, контролю та залучення громади до процесів збереження культурної спадщини. Програма фінансується за рахунок коштів бюджету громади, а контроль за її виконанням покладено на комісії з гуманітарних питань та планування бюджету, а також на начальника відділу освіти. Історикиня Ірина Солодковська зазначає, що затверджена програма дозволяє перейти від точкових ініціатив до системного управління спадщиною громади.
— Сатанівська територіальна громада має 52 пам’ятки під охороною держави: архітектурні, археологічні, мистецькі та історичні об’єкти. Програма на 2025–2028 роки створює можливості для їх реставрації, ведення документації, визначення балансоутримувачів і вартості об’єктів. Вона також передбачає залучення громади та приватних ініціатив, розвиток туристичних маршрутів і підвищення культурної привабливості Сатанова. Це один із найактуальніших завдань для тилових громад, особливо у часи війни та загрози знищення культурної спадщини, — наголошує Ірина Солодковська.
Зміцнення культурної ідентичності та взаємопідтримка
Голова громади Альберт Собков переконаний, що збереження спадщини — це спільна справа, де влада та громадські організації доповнюють одна одну.
— У Сатанові велика кількість пам’яток, і громада зацікавлена підтримувати всі ініціативи, які спрямовані на їхнє збереження. Це і про економіку, і про відповідальність перед історією. Ми відкриті до співпраці та долучаємося до проєктів, які мають користь для громади, — наголошує він.
Освітяни також відчувають, наскільки важливо для молоді розуміти свою спадщину. Учителька історії Алла Польна зазначає, що культурні пам’ятки допомагають молодим людям бачити цінність у своєму корінні й краще розуміти власну ідентичність.
У видавничому середовищі також з’являються ініціативи, присвячені Сатанову. Книга краєзнавця Дмитра Полюховича «Єврейський цвинтар Сатанова. Кам’яні звірі та магічні обряди» стала своєрідним дослідженням давніх мацев і вшануванням пам’яті історика Павла Залуцького, який загинув у 2023 році.
Мешканці долучаються до ініціатив і творчо. Художниця Ірина Чиж розмалювала стіну селищної ради, створивши яскравий елемент у просторі громади.
Ірина Чиж Фото: Городок.City
— Я працюю не лише для себе. У центрі біля селищної ради є велика карта України у синьо-жовтих кольорах — я створювала її чотири дні. Фарби придбали за грантові кошти, які залучила мешканка села Юринці Алла Дахновець. Малювати на вертикальній стіні було важко: стіна нерівна, а спекотне сонце сліпило очі. Проте я знала, що цей розпис має не лише прикрашати місто, а й символізувати незламний дух українського народу, — розповідає майстриня. — Для мене це була можливість показати українську народну традицію і долучитися до спільної справи. Це про солідарність між владою, громадськими організаціями та мешканцями.
У жовтні цього року Сатанів приймав підсумкову конференцію проєкту «Stezha: Таємниці Товтр», що відбулася у Всесвітній день збереження нематеріальної культурної спадщини. Серед гостей був і мер Чорткова Володимир Шматько, який підкреслив важливість міжрегіонального партнерства.
— Співпраця між містами та громадами дає можливість розвивати туризм і підтримувати культуру, особливо зараз, коли росія намагається знищити нашу культурну єдність, — зазначає він. — Завдання зі збереження культурної спадщини є одним із найактуальніших для тилових громад. Цього року ми раді підписанню меморандуму про побратимство з сатанівчанами. Це створює хорошу основу для реалізації спільних проєктів у майбутньому.
Нагадаємо, Сатанів — історичне селище міського типу в Хмельницькій області, відоме як перлина Поділля. Розташоване на річці Збруч, воно оточене унікальними пасмами Товтр (залишками давнього рифу), що є частиною Національного природного парку «Подільські Товтри». Перша письмова згадка про нього датується 1404 роком, і завдяки своєму стратегічному розташуванню, Сатанів був потужним оборонним пунктом та важливим торгівельним центром. Сьогодні селище також відоме своїми цілющими мінеральними водами і багатим комплексом збережених архітектурних пам'яток.
На території Сатанівської об'єднаної територіальної громади (ОТГ) розташована низка унікальних пам'яток архітектури та історії, які свідчать про її багате минуле:
- Сатанівський Замок (XV-XVI ст.) — залишки потужної фортеці, що відігравала ключову роль в обороні краю від набігів;
- Сатанівська Синагога (XVI ст.) — одна з найстаріших та найкраще збережених синагог оборонного типу в Україн;
- Міська Брама з оборонною вежею (XV-XVI ст.) — єдина збережена частина середньовічних міських укріплень, що слугувала головним в'їздом до міста;
- Свято-Троїцький Монастир (XVI-XVII ст.) — розташований на горі над Збручем, відомий своїми печерними келіями та оборонними мурами;
- Костел Святої Трійці (XV-XVIII ст.) — римо-католицький храм, що поєднує елементи готики та бароко;
- пам'ятки природи: Сатанівська Перлина — особливо охоронювані Товтри (частина Національного природного парку «Подільські Товтри») та мінеральні джерела, що підкреслюють природну унікальність місцевості.
