Шлях воїна
24 листопада городоччани попрощалися із полеглим захисником Ярославом Черепановим, який боронив Батьківщину від початку повномасштабної війни. Він загинув 12 листопада 2025 року на Донеччині, не доживши всього дев'ять днів до свого 49-річчя. Поховали захисника в його рідному селі Жищинці.
Пам'ятне фото Ярослава ЧерепановаФото: Городок.City
Скорбота громади
Він обіцяв повернутися. І повернувся... але «на щиті». Його зустрічала уся громада. Дорогу від в'їзду в село, до батьківського дому і до кладовища, люди встелили хризантемами. Попри болото, мешканці ставали навколішки, віддаючи останню шану воїну. Це був день глибокої скорботи – як для родини, так і для кожного односельчанина.
— Я з родиною переїхала у село Жищинці у 2014 році з Донбасу. І Ярослав нам завжди допомагав у господарстві. Він був надзвичайно світлою людиною з золотими руками, нікому й ні в чому не відмовляв. Усі сусіди зверталися до нього по допомогу — це була чудова людина з дуже добрим серцем. Коли він востаннє приїжджав додому і хлопці, зокрема мій чоловік, його проводжали, до нього зателефонували побратими. Після розмови Ярослав сказав: «Хлопці роблять ставки на те, чи повернуся я з війни, чи ні. Звичайно, що повернуся», — пригадує його сусідка Антоніна Теклюк.
Не на таке повернення сподівалися його рідні. У скорботі, схилившись біля домовини, вони говорили Ярославу те, що не встигли сказати за життя, але, на жаль, у відповідь чули лиш тишу.
Домовину з тілом полеглого захисника воїни виносили під крик матері і порожній погляд дружини. Односельці, друзі та сусіди, йдучи у процесії до храму, несли жовто-блакитні букети і згадували життєвий шлях воїна.
— Я з ним вчилася у школі. Ми сиділи за однією партою, товаришували. Славік був дуже позитивним, компанійський, любив грати у футбол, — ділиться спогадами його однокласниця Аліна Чіпчар.
У католицькому храмі, де Ярослав часто молився, священник говорив про цінність життя і шлях у вічність, вселяючи надію у серця згорьованих рідних воїна. Поховали захисника на місцевому кладовищі. У нього залишилася дружина, маленька донечка, мати та сестри.
Історія воїна
Ярослав Черепанов народився у 1976 році в селі Жищинці. Рано втратив батька, тому працьовитість і відповідальність стали його ключовими рисами ще змалку.
Закінчивши школу, Ярослав здобув спеціальність токаря і працював на одному з заводів Городка, доки підприємство не припинило існування. Після цього виконував різну роботу у рідному селі.
Коли розпочалася повномасштабна війна, городоччанина призвали до війська. Службу він розпочав у березні 2022 року. У 2023 році отримав складне осколкове поранення. Після лікування та ротації він знову став у стрій. Спершу служив на Хмельниччині, потім на Донеччині.
— Особливе місце в житті Ярослава займали його племінниці. Вони часто його зустрічали на залізничному вокзалі, коли він приїжджав. А два роки тому наш Славік одружився. У нього з дружиною нещодавно народилася донечка, яку назвали Терезою. Її Ярослав бачив лише один раз, — розповідає односельчанка Наталія Пилипчук.
12 листопада 2025 року на Донеччині, Ярослав знову отримав поранення. Цього разу — несумісне з життям. Прощалися з ним 24 листопада у рідному селі Жищинці.
