Вшанування пам'яті захисників
Життя семи воїнів із Великої Яромирки забрала війна. Імена п’ятьох із них увіковічили на Стелі пам’яті біля старостату, яку відкрили четвертого грудня. Меморіальні таблички ще двом Героям встановлять наступного року та урочисто відкриють у День Героїв — 23 травня.
Близько десятої ранку до приміщення старостату почали сходитися люди. Більшість тримають у руках букети хризантем. Напроти пам’ятної дошки, накритої тканиною кольору хакі, діти розгорнули великий синьо-жовтий стяг, а також два менших із зображеннями Сергія Пігунова та Олександра Польового — захисників, які загинули цього року й імена яких доповнять стелу наступного року.
Звучить Гімн України. Згодом ведуча заходу Оксана Походонько зачитує історії життя та відданості Україні Святослава Сторожука, Богдана Дикунця, Богдана Гаврилюка, Олександра Моцного, Марка Васермана (Валентина Рожка), Сергія Пігунова й Олександра Польового.
— Сьогодні Валентин мав би святкувати свій день народження, але, на жаль… — тихо додає вона.
Присутні вшановують пам’ять полеглих хвилиною мовчання. У багатьох на очах виступили сльози.
— На жаль, на такий маленький старостинський округ ми маємо аж сім непоправних втрат. Сім забраних життів військових, які мали плани, мрії, хотіли кращого для нашої держави. Вони, не вагаючись, взяли зброю і пішли захищати нас із вами. Ми зобов’язані пам’ятати їх і вшановувати, — наголошує Олена Гріх.
Староста села Наталія Федораш дякує рідним за мужніх синів, чоловіків, братів і батьків та бажає сили пережити втрату. Слова підтримки висловлює й Анжела Варшавська, яка багато років виконувала обов’язки старости, та депутат Хмельницької обласної ради Володимир Поворозник.
Під тужливу пісню у виконанні гурту «Співуче джерело» молодь відкриває пам’ятну дошку. Люди тихо вдивляються в обличчя воїнів — тепер вони зустрічатимуть кожного, хто приходитиме до старостату чи місцевої пошти.
За офіційними даними, від початку повномасштабної війни Городоцька громада втратила 99 своїх захисників. 96 військових вважаються зниклими безвісти, троє — у полоні.
Історії захисників, на честь яких відкрили стелу
Святослав Леонідович Сторожук народився 18 грудня 1973 року у с. Велика Яромирка. У перші дні повномасштабного вторгнення записався до місцевої територіальної оборони, а згодом поповнив лави ЗСУ, ставши водієм 2-го відділення 3-го зенітного ракетного взводу.
Помер 13 січня 2023 року в одному зі шпиталів Хмельницького через онкологічне захворювання. Похований 17 січня у селі Завадинці. Йому назавжди 49 років.
Пам'ятна табличка встановлена на Стелі пам'яті у селі Велика ЯромиркаФото: Городок.City
Богдан Феофанович Дикунець народився 28 січня 1971 року у селі Скіпче. Закінчив Балинське вище професійне училище. Працював будівельником, електриком, їздив на заробітки за кордон. У вільний час любив рибалити.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік добровільно приєднався до лав ЗСУ. Служив на посаді сапера-розвідника в окремій механізованій бригаді на Запорізькому напрямку. Загинув Герой поблизу міста Оріхів 16 січня 2023 року під час виконання бойового завдання у 51 рік. У нього залишилися дружина та двоє дітей.
Пам'ятна табличка встановлена на Стелі пам'яті у селі Велика ЯромиркаФото: Городок.City
Богдан Анатолійович Гаврилюк народився 25 травня 1992 року у с. Завадинці. Був єдиним сином у сім’ї. Після закінчення місцевої школи, вступив до Лісоводського ПАЛ. Мав дуже багато друзів, усім допомагав, був працелюбним.
Восени 2023 року Богдана мобілізували. Після вишколу він служив на Запорізькому напрямку. Загинув Герой 14 лютого 2024 року у результаті артилерійського обстрілу поблизу села Роботине. Він не дожив до 32-го дня народження три місяці.
Пам'ятна табличка встановлена на Стелі пам'яті у селі Велика ЯромиркаФото: Городок.City
Олександр Вікторович Моцний народився 4 січня 1983 року у селі Завадинці. Після закінчення школи навчався на шофера у Лісоводському ПАЛ, пройшов службу в армії. Повернувшись, працював у Києві: спершу на будівництві, згодом — в охоронних фірмах.
У серпні 2024 року Олександр знову одягнув військову форму. Служив солдатом у механізованій роті 214-го окремого спеціального батальйону.
16 вересня 2024 року зв’язок із ним обірвався. На жаль, у липні 2025 року експертиза ДНК підтвердила найгірше – Олександр загинув у бою поблизу Костянтинівки на Донеччині.
Воїну був всього 41 рік. У нього залишилися батьки, молодша сестра та племінники.
Пам'ятна табличка встановлена на Стелі пам'яті у селі Велика ЯромиркаФото: Городок.City
Марк Миколайович Васерман (Валентин Рожко) народився 4 грудня 1974 року у селі Завадинці. Навчався в місцевій школі, зростав товариським, комунікабельним та позитивним юнаком.
У час повномасштабної війни взяв до рук зброю і пішов захищати Батьківщину. У січні 2023 року з ним зник зв’язок. Він довго вважався зниклим безвісти. 22 січня 2025 року рішенням суду визнаний загиблим. Офіційна дата загибелі — 24 січня 2023 року. Загинув він на Донеччині у 48 років. У нього залишилася мати, дружина, син і онучка.
Пам'ятна табличка встановлена на Стелі пам'яті у селі Велика ЯромиркаФото: Городок.City
Історії захисників, імена яких увіковічать на Стелі пам'яті наступного року
Сергій Миколайович Пігунов народився 5 квітня 1982 року у с. Велика Яромирка. У мирному житті часто їздив на заробітки, а коли почалася повномасштабна війна, не залишився осторонь. 8 травня 2022 року чоловік став до лав ЗСУ та понад три роки віддано служив на передовій.
Його життя обірвалося 14 вересня 2025 року на Донецькому напрямку. Героя поховали під звуки військового салюту, молитви й прощальні слова рідних на місцевому кладовищі 23 вересня 2025 року.
Олександр Анатолійович Польовий народився 1 квітня 1994 року на хуторі Поляна, що на Городоччині. Навчався у Великояромирській школі, після закінчення якої продовжив навчання у Хмельницькому.
Мобілізували Олександра у вересні 2023 року. Та невдовзі військовий отримав поранення. Помер захисник 23 травня 2025 року у шпиталі. Поховали його на кладовищі у селі Велика Яромирка 2 червня. З рідних у нього залишилися батьки та сестра.
