Запорізький напрямок: будні на передовій
Наприкінці березня 2026 року до рідного Городка у коротку відпустку завітав Андрій Михайлов — військовослужбовець 131-го окремого розвідувального батальйону імені Євгена Коновальця. В інтерв’ю для Городок.City воїн розповів про ситуацію на Запоріжжі та виклики, з якими стикаються захисники на п’ятому році великої війни (з моменту повномасштабного вторгнення у 2022-му).
За словами Андрія, зараз підрозділи на півдні тримають оборону під шквальним тиском. Противник намагається просуватися малими групами, що вимагає від наших хлопців граничної концентрації.
— Ситуація складна. Ворог діє одночасно на кількох ділянках і абсолютно не рахується з втратами. Навіть якщо одну групу знешкоджено, за нею одразу йде наступна. Наша задача — виявляти їх ще на підступах. Ця робота не вщухає ні на хвилину, — розповідає Андрій.
Від «Мавіків» до ударних рот: еволюція розвідки
Така інтенсивність боїв змушує українське військо змінюватися блискавично. Якщо у 2022-му основна вага лягала на піхоту та артилерію, то сьогодні ключем до виживання стали технології. Андрій відчув цю трансформацію на собі: він починав як оператор звичайних «мавіків», а сьогодні разом із побратимом очолює групу FPV-дронщиків «Рим». За три роки їхній підрозділ розрісся з кількох ентузіастів до потужної структури чисельністю 90 фахівців.
Андрій Михайлов з побратимами.Фото: Facebook
— Раніше ми літали на п’ять кілометрів, — каже розвідник. — Зараз FPV-дрони — це наша основна ударна сила. Проте ворог теж еволюціонує. Росіяни почали використовувати дрони на оптоволокні, які неможливо «заглушити» РЕБом. Це серйозний технологічний виклик, який вимагає від нас постійного пошуку нових рішень та інвестицій у обладнання.
Тил і фронт: місток, який не має обірватися
Саме тут, на стику технологій та реального бою, виникає гостра потреба у підтримці тилу. Адже дрони та комплектуючі на фронті — це розхідний матеріал, який втрачається щодня. І хоча держава забезпечує базу, швидкість реакції волонтерів часто є вирішальною для успіху операції.
Однак, окрім технічної допомоги, Андрій зауважує інший, не менш важливий аспект — ментальний зв'язок між цивільними та військовими.
Андрій МихайловФото: Городок.City
— Я патріот і слухаю своє серце, але мені боляче бачити, як люди звикають до війни, — ділиться думками розвідник. — Приїжджаю у відпустку і бачу, що життя ніби триває у паралельній реальності. Важливо розуміти: ворог руйнує міста вщент. Поки ми там тримаємо рубежі, тут є можливість жити. Але цей спокій не має заколисувати — ми повинні бути єдиним організмом.
Єдність через спільну дію: коли кожен — частина боєздатності
Ця єдність найкраще проявляється у конкретних справах. Навіть під час відпустки Андрій залишається на зв’язку з позиціями. Днями прийшла чергова тривожна новина: ворожий вогонь знищив автомобіль підрозділу. Такі втрати техніки — це сувора буденність, яка вимагає миттєвої реакції громади.
Андрій Михайлов.Фото: Facebook
— Я щиро вдячний усім городоччанам та моїм однокласникам, які не втомлюються допомагати. Ваша підтримка — це не просто цифри на рахунку. Це відремонтовані пікапи, матеріали для бліндажів і можливість вчасно виїхати на позиції. Ваша небайдужість дає нам сили працювати далі, навіть коли здається, що ресурси на меж, — говорить Андрій.
Наразі Андрій Михайлов відкрив терміновий збір на пікап для свого підрозділу. Логістика на Запоріжжі вкрай складна, автівки — це життя наших бійців. Окрім купівлі авто, кошти потрібні на пальне та постійні ремонти.
Підтримати групу «Рим» 131-го окремого розвідувального батальйону можна на сторінках Андрія у Facebook та Instagram, а також у профільному Telegram-каналі, де бійці регулярно звітують про знищену техніку окупантів.
