Дружба без кордонів
Напередодні Всесвітнього дня поріднених міст, який цього року відзначають 25 квітня (традиційно в останню суботу квітня), «Городок.City» поспілкувався із секретарем Городоцької міської ради Оленою Гріх. Про стратегічні партнерства, унікальний досвід виживання у війні та те, як про Городок дізнаються у Європі — читайте в інтерв’ю.
Польща: три десятиліття міцної дружби
— Олено Іванівно, з ким сьогодні Городоцька громада продовжує будувати партнерські стосунки? Адже на п'ятий рік війни вистояти самотужки важко.
— Питання міжнародної співпраці є пріоритетним для нашої громади. Поряд із допомогою війську та підтримкою родин загиблих чи зниклих безвісти, інвестиційна привабливість — це те, заради чого ми працюємо. Ми маємо багаторічну співпрацю з польським містом Сохачев (Республіка Польща). Це вже не просто побратимство, а справжня дружба, якій понад 30 років. Це величезна кропітка робота попередніх депутатських корпусів, міських голів, заступників та секретарів. Ми дотепер активно спілкуємося із мерією міста Сохачев.
— Чи вже відомо про плани на цей рік щодо Сохачева? Раніше наші школярі часто їздили туди на відпочинок.
— Стосовно поїздок — зараз ми працюємо в іншому напрямку. У Сохачеві наразі перебуває наша депутатка Катерина Гуменна, яка активно працює на міжнародній арені. Питання щодо відпочинку дітей цього року, швидше за все, не розглядатиметься, натомість ми зосереджені на соціально-економічних проєктах. Це будуть спільні напрацювання між мерією Сохачева та Городоцькою міською радою, спрямовані на практичну допомогу громаді.
Литва: допомога, перевірена темрявою
— Окрім багаторічних зв’язків із Польщею, під час повномасштабного вторгнення у Городка з’явилися нові друзі, які підставили плече у найважчі часи...
— Так, і одним із найпотужніших новим партнером є литовське місто Швенчоніс. Наші делегації вже обмінювалися візитами, і цього року ми знову плануємо зустрічні поїздки як у Литву, так і до нас в Україну. Для когось міжнародна співпраця — це просто «щось попросити», але це далеко не так. Хоча допомога від литовців була справді масштабною. Коли в нас виникли критичні проблеми з електрикою, ми звернулися до мерії Швенчоніса і вони відреагували миттєво. Буквально за 10 днів наші установи отримали генератори. Також наша співпраця втілилася у передачі автівок для ЗСУ, медикаментів та багатьох інших необхідних речей. Зараз ми напрацьовуємо глибшу взаємодію в галузі освіти, медицини та культури. Наш досвід виживання корисний для них, а досвід Литви — для нас.
Франція: історія мікробіолога та сучасне меценатство
— Відомо, що Городок має партнерів і у Франції. Як вдалося зацікавити французів нашою громадою та хто став містком у цій співпраці?
— Тут я хочу висловити величезну подяку родині Миколи Івановича та Галини Львівни Гуменюків. Саме завдяки їхній кропіткій роботі наше місто має надійного партнера у Франції — місто Брі-Конт-Робер. Ця дружба має глибоке коріння, адже вона зав’язалася навколо постаті видатного мікробіолога Сергія Виноградського, який свого часу проживав та працював на Городоччині. Подружжя Гуменюків — самі городоччани, які зараз проживають у Києві, проте залишаються щирими патріотами рідного краю та меценатами багатьох проєктів, що реалізуються в Городку. Це приклад того, як люди, навіть не проживаючи в громаді постійно, розвивають її міжнародний авторитет. Саме завдяки їхнім зусиллям та колосальній організаційній роботі наші діти вже двічі їздили до Франції на оздоровлення та навчання.
Італія: від освітніх проєктів до побратимства
— Ви нещодавно повернулися з важливих закордонних відряджень. Розкажіть детальніше про італійський досвід.
— З метою поглиблення співпраці восени минулого року я мала честь взяти участь у Форумі міжнародного територіального співробітництва «Україна — Італія», який відбувся у м. Барі в межах міжнародної ініціативи «Друзі України». Метою Форуму було зміцнення партнерства між українськими та італійськими регіонами та громадами, обмін досвідом у сфері місцевого самоврядування та відбудови інфраструктури, залучення інвестицій та формування спільних молодіжних проєктів та утвердження ролі місцевого самоврядування. Мене вразила відкритість італійців. Я познайомилася із заступницею мера Барі, яка також є вчителькою літератури. Ми знайшли спільну мову і досі спілкуємося. Побратимство з італійськими містами — це шлях до двох років, але ми вже працюємо на результат у межах освітнього проєкту «Школи 100/100». У ньому бере участь наша Городоцька початкова школа. Це реальне підґрунтя для майбутнього офіційного статусу побратимів.
Іспанія: Городоцький досвід на конференції миру
— Ви також цього року побували на конференції в Іспанії. Яку мету ставила ця конференція?
— Я взяла участь у Міжнародній конференції миру, яка відбулася у місті Сан-Крістобаль-де-ла-Лагуна. Це платформа для діалогу, спрямована на розвиток партнерства, відновлення територій та соціальну стійкість громад. Іспанці — дуже спокійні за менталітетом. Наша здатність приймати рішення за 30 хвилин (щодо розселення людей у кризових ситуаціях) їх просто вразила. Для них це питання мінімум тижня часу. Ми привезли туди нашу символіку, і іспанці з величезним задоволенням носили українські прапорці всі дні конференції.
Діаспора: наші «агенти впливу» в Європі
— Наскільки важливою є роль українців за кордоном у цих процесах?
— Це надзвичайно важливо. Наші українці — особливі. Ми познайомилися в Барі з пані Любов’ю та Оксаною, які зробили колосальний внесок у допомогу Україні. Окремо хочу виділити нашу городоччанку Аллу Новак. Вона активно займалася волонтерством, а під час мого відрядження познайомила мене зі спілкою жінок-українок в Італії. Тепер Алла є активним членом цієї спілки в межах ініціативи «Друзі України» та ГО «Добробат».
«Ми українці, і будемо жити тут»
— Ви часто бачите європейський побут, проте завжди повертаєтеся. Чому ви обрали шлях в Україні?
— Я дуже люблю нашу державу і наше місто. У мене та моєї родини була можливість виїхати за кордон, але ми цього не зробили. Ми українці, і ми будемо жити тут. Як би не було, ми залишаємося вдома, бо наше місто — найкраще. Мені важливо, щоб про Городок знали, щоб наших людей підтримували. Саме тому я повертаюся — щоб втілювати найкращий європейський досвід тут, у себе вдома.
Майбутнє: курс на Німеччину та дитячу дипломатію
— Які плани є найбільш амбітними на найближчий час?
— Зараз ми працюємо в програмі «U-LEAD з Європою». Моя мета до кінця каденції — налагодити стратегічне партнерство з Німеччиною. Я працюю над цим уже чотири роки і вірю в успіх. Це важливо для наших дітей. Вони самодостатні та розумні, вони мають бачити світ і показувати власні таланти. Міжнародна співпраця — це та частина моєї роботи, яка приносить мені справжнє задоволення, бо це робота на майбутнє громади.
