Зустріч вишивальниць
Напередодні Дня вишиванки, 20 травня, у Городку зібралися вишивальниці громади. У міському будинку культури вони презентували свої роботи — старовинні вишиванки, рушники, серветки та навіть 50-річний настінний килим. За кожною роботою — своя історія, спогади та любов до українських традицій.
Вишивка як історія життя
Однією з учасниць зустрічі стала Марія Воронцова із села Чорниводи. Скромна майстриня привезла до Городка особливу родинну реліквію — настінний вишитий килим, якому вже пів століття.
— Я працювала закрійницею у своєму селі. Приходила на обід і думаю: хоч десять хрестиків, але вишию. Так щодня потроху й працювала. Я дуже люблю вишивати. До того ж і шила багато, бо за фахом була закрійницею. Той килим вишивала давно, ще коли донька до школи ходила. Він уже старенький, але для мене дуже дорогий, — розповідає Марія Воронцова.
Марія Воронцова та Лариса ПшонкоФото: Городок.City
До Городка жінка приїхала разом із директоркою сільського будинку культури Ларисою Пшонко, яка не приховує захоплення талантом майстрині.
— Кажуть, що доля вишивається нитками, а душа співає піснею. Ось ці два таланти поєдналися у нашої гості. Це чудова жінка, турботлива мама, бабуся і надзвичайно талановита людина. Скільки я її знаю, вона завжди асоціюється у мене з українською піснею. Пані Марія все життя співала — і на районній сцені, і на обласній, виступала сольно, у дуетах, вокальних колективах. А коли я дізналася, що вона ще й прекрасно вишиває, зрозуміла: про це мають дізнатися й інші, — каже Лариса Пшонко.
«У кожній вишиванці — душа»
Свої вишиті роботи на захід привезли й представниці села Бедриківці. Директорка сільського будинку культури Ольга Пушкар разом із майстринею Валентиною Перець презентували вишиванки, кожна з яких має власну історію.
— Для мене велика честь бути серед таких майстринь. Вишиванка — це не просто полотно, нитка й голка. У кожному виробі — душа, любов і тепло материнських рук. Я привезла лише частину своєї колекції. Наприклад, ось цій сорочці вже понад 25 років — я вишивала її для старшого сина, коли той ішов у перший клас. Хотілося створити родинний оберіг. Згодом вишила сорочку і для другого сина, і для себе. Дуже важливо, щоб ці традиції передавалися далі — від покоління до покоління, — ділиться Валентина Перець.
Валентина Перець та Ольга ПушкарФото: Городок.City
Не змогла приїхати особисто, але передала свої роботи вишивальниця із села Купин Мілія Боднар. Її творчість презентувала Ольга Радюк.
— Сьогодні я привезла роботи нашої землячки Мілії Боднар. Вона багато років займається вишивкою і створила чимало прекрасних речей. Тут є серветки, рушники, картини. Це справжня краса, створена руками нашої майстрині, — розповіла Ольга Радюк.
Пам’ять поколінь у рушниках із Жищинець
Особливе місце на виставці зайняли старовинні рушники із села Жищинці. Їх привезла директорка будинку культури Наталія Пилипчук.
— Це пам’ять поколінь, історія нашого роду. Ці рушники вишивали ще наші мами й бабусі. Їх уже немає поруч із нами, але їхні роботи збереглися. Коли я звернулася до односельчан із проханням передати ці речі до етнографічного куточка сільського будинку культури, люди з радістю відгукнулися. Це означає, що наша пам’ять жива, — говорить Наталія Пилипчук.
Наталія ПилипчукФото: Городок.City
Талант, який залишився у вишивці
Вшанували під час зустрічі й пам’ять талановитої вишивальниці із села Кузьмин Людмили Плошинської, яка майстерно володіла різними техніками вишивки.
— На жаль, її вже немає з нами. Але її роботи залишилися — і залишаться у наших серцях. Коли хто заходив до неї в дім, там усе було вишите: рушники, подушки, скатертини. Вона вишивала і хрестиком, і гладдю, а сьогодні це вже велика рідкість. Її талант житиме у цих роботах, — каже директорка сільського будинку культури Зоя Окружко.
Вишивальниці Городоцької громадиФото: Городок.City
Під час зустрічі майстрині не лише презентували свої роботи, а й ділилися спогадами, досвідом та любов’ю до українських традицій. Завершився захід теплим спілкуванням за чаєм — у щирій атмосфері, де кожна вишивка розповідала власну історію.
