Новий полігон у Городоцькій громаді: вартість, ризики і досвід міст
700 мільйонів гривень. Саме до такої цифри на старті доходили попередні розрахунки будівництва нового сміттєвого полігону для Городоцької громади. Для невеликої громади це звучить майже фантастично. За такі гроші можна говорити про великі інфраструктурні об’єкти, капітальні ремонти чи масштабні комунальні проєкти. Але сміття — не та тема, яку можна нескінченно відкладати.
Чинний міський полігон за межами Городка офіційно існує. Де-юре він законний, паспортизований, свого часу створений відповідно до тодішніх норм. Але де-факто це об’єкт із минулого: траншейний тип захоронення, переповнена територія, застаріла модель поводження з відходами й екологічні ризики, які важко ігнорувати.
До цього додаються десятки локальних сміттєзвалищ по селах громади — хаотичні місця накопичення відходів, які створюють реальну екологічну небезпеку. Тож Городоцька громада підійшла до рішення, яке може стати одним із найдорожчих інфраструктурних проєктів у її історії.
Питання лише одне: чи справді новий полігон вирішить проблему і якою ціною?
Старий полігон: законний, але застарілий
Нинішній міський полігон Городоцької громади створений ще у 1994 році. За цей час змінилися і масштаби громади, і кількість відходів, і вимоги до поводження зі сміттям. Об’єкт, який колись відповідав тодішнім нормам, сьогодні морально й фізично вичерпав себе.
— Площа чинного полігону — менше ніж чотири гектари. Для громади, яка об’єднує 48 населених пунктів, цього давно недостатньо, — каже перший заступник міського голови Артур Косінський. — І окрема проблема — стихійні або напівлегальні місця накопичення сміття в селах. У нас сьогодні їх дуже багато: десь одне, десь кілька. Так, формально на частину є документи. Але глобально це екологічна проблема.
Старий полігон у Городоцькій громадіФото: Городок.City
Але справа не лише в розмірі, — кажуть у міській раді. Сама модель роботи полігону — це те, від чого Україна поступово відходить. Траншейний принцип — коли відходи фактично просто захоронюються в землю — вже не відповідає сучасному екологічному підходу.
— Згідно з чинним законодавством, ми вже не можемо будувати полігон за старим траншейним принципом — коли просто викопали яму, засипали сміття, закопали й на тому все. І це, чесно кажучи, правильно. Бо треба розуміти, куди потім усе це дівається — у ґрунт, у воду, яку ми ж самі й споживаємо. Нові правила вимагають іншого підходу: усе, що можна відсортувати, має бути відсортоване. Пластик, скло, метал — усе це не повинно йти на захоронення. На полігон має потрапляти лише органічна частина відходів, і навіть вона — не просто в яму, а за сучасною технологією з усіма екологічними захисними системами, — пояснює заступник міського голови.
Саме це стало підставою для запуску нового проєкту.
Новий полігон: що вже відомо
Рішення про новий полігон стало публічним у 2024 році. Городоцька міська рада офіційно повідомила, що працює над створенням нового сучасного полігону для твердих побутових відходів, який має обслуговувати не лише місто, а всю громаду. Логіка цього рішення зрозуміла: один сучасний полігон, централізований збір, сортування, контрольоване захоронення залишкових відходів і поступове зменшення локального хаосу.
— Це передусім історія про екологію і безпеку. Нам тут жити, тому ми створили робочу групу, провели кілька зібрань. До неї увійшли громадські діячі, депутати, місцеві жителі та представники служб. Після обговорень було ухвалено рішення про будівництво нового полігону, — розповідає Наталія Шиманська, спеціалістка відділу ЖКГ, інфраструктури та розвитку Городоцької міської ради.
Локацію для нового полігону обрали за межами сіл Підлісний Олексинець та Слобідка-Олексинецька. Площа ділянки — понад 13 гектарів.
Новий полігон буде за межами населених пунктів сіл Підлісний Олексинець і Слобідка ОлексинецькаФото: Городок.City
Згідно з офіційними документами, полігон має приймати близько 11 тисяч тонн невідсортованих відходів на рік. Потужність сортувальної лінії — 50 тонн за зміну. І головне — принцип роботи має бути іншим: на захоронення повинна потрапляти лише та частина відходів, яку неможливо повторно використати чи відсортувати.
— Сучасний полігон не створює ризиків для людей і довкілля за наявності трьох обов'язкових умов: по-перше, герметичної протифільтраційної системи із збором та очищенням фільтрату; по-друге, системи дегазації із контрольованим збором і знешкодженням полігонного газу; по-третє, санітарно-захисної зони та постійного екологічного моніторингу стану вод, повітря і ґрунтів. Саме ці рішення передбачені проєктом нового полігону Городоцької громади, — коментує Іванна Ліщук, виконавча директорка ТОВ «Поділляпроектсервіс».
Досвід інших міст: полігон сам по собі не рятує
Українські міста вже проходять цей шлях і показують: побудувати сучасний полігон важливо, але цього недостатньо. Справжній ефект з’являється тоді, коли полігон стає частиною ширшої системи: сортування, окремого збору органіки, роботи з великогабаритними відходами, просвіти мешканців і прозорого тарифу.
Один із найчастіше згадуваних прикладів — Львів. Після сміттєвої кризи місто почало розвивати окремий збір органічних відходів і компостування. Міська компостувальна станція працює з 2020 року, а за п’ять років, за повідомленням Львівської міської ради, перетворила 37 тисяч тонн органіки на органічну підживку. Це не означає, що Львів повністю вирішив проблему відходів. Але досвід міста показує важливу річ: органіка, яка на полігоні створює запах, фільтрат і гази, може стати не проблемою, а ресурсом.
Ряд відсортованої органіки, яку перетворюють на підживку на станції компостування у ЛьвовіФото: Львівська міська рада
Інший приклад — Вінниця, де у 2025 році відкрили Муніципальний центр управління відходами. Туди мешканці можуть приносити речі, які ще можна використати, а також окремі види відходів: пластик, папір, скло, рослинні відходи, великогабаритні речі, будівельне сміття у визначеній кількості. Такий центр не замінює полігон, але зменшує кількість того, що бездумно їде на захоронення.
Муніципальний центр управління відходами у ВінниціФото: Вінницька міська рада
Для Городоцької громади ці приклади важливі не як готова копія, а як орієнтир. Не все сміття має ставати сміттям. Частину можна відсортувати, частину — здати на переробку, органіку поступово виводити з потоку змішаних відходів. І саме тут починається найскладніше: змінити потрібно не лише інфраструктуру, а й щоденні звички мешканців.
Досвід за кордоном також рухається в цьому напрямку. У Європейському Союзі окремий збір паперу, металу, пластику і скла є базовою вимогою, а біовідходи мають збиратися окремо або перероблятися на місці. Логіка проста: полігон — це крайній варіант для залишкових відходів, а не основний спосіб поводження з усім сміттям.
Ключові економічні інструменти поводження з комунальними відходами, що застосовуються державами-членами ЄСФото: www.eea.europa.eu
Усі ці приклади показують: сучасний полігон — це не фінальна відповідь, а лише один із елементів системи. Тому для Городоцької громади питання не лише в тому, де захоронювати сміття, а й у тому, як зменшити його кількість ще до моменту, коли воно потрапить на полігон.
Скільки це коштує і хто має заплатити
Тепер про гроші. І тут масштаби справді вражають. Проєктно-кошторисна документація коштувала громаді майже 1,5 мільйона гривень — 1 495 790,23 гривні без ПДВ. Її замовили у ТОВ «Поділляпроектсервіс». Перші попередні розрахунки доходили до 700 мільйонів гривень. Після коригування модель оптимізували. Зараз перша черга оцінюється орієнтовно у 270 мільйонів гривень, а весь проєкт — у 474 млн грн.
— Чому так дорого? Бо перша черга — це не просто земельні роботи, а повноцінний запуск усієї інфраструктури полігону. Саме на цьому етапі передбачено встановлення сортувальної лінії, системи очищення, біогазової установки, облаштування інженерної інфраструктури та закупівлю необхідної техніки. Наступні черги мають бути дешевшими, адже йдеться переважно про розширення самих карт складування відходів, — пояснює Артур Косінський.
Перший заступник міського голови Артур КосінськийФото: Городок.City
За оцінками громади, потужностей першої черги має вистачити щонайменше на 15-20 років. І тут виникає головне питання: чи Городоцька громада реально може дозволити собі такий проєкт? Коротка відповідь: самостійно — ні.
— Об’єктивно громада сама цього не потягне, — каже Артур Косінський. — Тому ставка — на зовнішнє фінансування.
Серед потенційних джерел фінансування громада розглядає державні субвенції, програми відновлення, кошти Державного фонду регіонального розвитку, міжнародні гранти та екологічні донорські програми. Окремо громада готує звернення до обласної військової адміністрації, називаючи полігон одним із двох стратегічних інфраструктурних проєктів поряд із очисними спорудами.
Що показала оцінка впливу на довкілля
Оцінка впливу на довкілля — це процедура, яка має показати, чи може запланований об’єкт працювати без неприйнятних ризиків для людей і природи. У випадку нового полігону вона офіційно завершена. За інформацією, остаточний висновок такий: сукупний вплив планованої діяльності на довкілля за умови виконання встановлених екологічних умов є екологічно допустимим.
Процедуру розпочали 18 серпня 2025 року шляхом оприлюднення повідомлення про плановану діяльність в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля. 20 листопада 2025 року до Реєстру внесли звіт з оцінки впливу на довкілля та оголошення про початок громадського обговорення. Обговорення тривало з 21 листопада до 25 грудня 2025 року.
— Громадські слухання відбулися 8 грудня 2025 року об 11:00 у режимі відеоконференції, — повідомляє Наталія Шиманська. — Оскільки представники громадськості не з’явилися, було складено акт про неявку. Зауваження і пропозиції від громадськості до Департаменту екології та природних ресурсів не надходили.
Цей факт показує ще одну проблему: громади часто реагують на екологічні рішення вже тоді, коли поруч з’являється об’єкт, техніка або будівництво. А відсутність учасників на слуханнях не обов’язково означає, що тема не хвилює людей. Часто це означає, що складні інфраструктурні рішення потребують простого пояснення, завчасної комунікації і постійного повернення до теми в різних форматах. Бо без відповідей на такі питання, як де саме буде полігон, як він працюватиме і що буде зі стихійними сільськими звалищами, навіть технічно правильне рішення може стикнутися з недовірою.
Коли може стартувати будівництво
Водночас навіть якщо гроші знайдуть, залишається питання: коли реально почнеться реалізація? Як розповідає Артур Косінський, проєктування полігону стартувало навесні 2025 року. Станом на зараз документація пройшла експертизу. Фактично проєкт готовий. Але готовий проєкт — це ще не будівництво.
У громаді кажуть: для старту достатньо не всіх 260 мільйонів, а першого траншу приблизно у 50–70 мільйонів гривень. Саме тоді можна оголошувати тендер. Але навіть за наявності грошей будівництво триватиме кілька років: через дефіцит підрядників, брак кадрів і масштаби самого об’єкта. Тобто йдеться не про швидке рішення, яке завтра прибере проблему сміття, а про довгий інфраструктурний процес.
То це прорив чи ризик?
Якщо дивитися лише на документи, Городок справді замахнувся на сучасний екологічний проєкт: не на ще одну яму для сміття, а на об’єкт із сортуванням, збором фільтрату, очищенням стоків, дегазацією та подальшою рекультивацією.
Але є інша сторона: 270 мільйонів гривень лише на старті, залежність від зовнішнього фінансування, невизначеність зі строками, майбутня зміна тарифу і питання суспільної довіри. Тому головне питання для Городоцької громади сьогодні не лише в тому, чи знайдуться гроші на будівництво, а й в тому, чи стане цей проєкт початком нової культури поводження з відходами.
«Публікація підготовлена редакцією у межах проєкту «Підтримка місцевих медіа для прозорого висвітлення процесів реконструкції», який реалізує Інститут регіональної преси та інформації (ІРМІ) за підтримки програми Європейського Союзу спільно з Данією, Німеччиною, Францією та Литвою «EU4Reconstruction». Зміст публікації є виключною відповідальністю редакції і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, ІРМІ та інших партнерів ініціативи».
