Інклюзія на Городоччині
Кількість дітей, які потребують додаткової підтримки в освітньому процесі, щороку збільшується як загалом в Україні, так і зокрема на Городоччині. У Городоцькій громаді — особливо швидкими темпами: якщо у 2019 році інклюзивного навчання потребували двоє дітей, у 2020 — вже восьмеро. Цього року цифра сягнула 23.
Для забезпечення потреб цих діток у закладах освіти Городоцької громади щороку створюють нові інклюзивні класи і вводять посади фахівців. Окрім того, у громаді функціонує інклюзивно-ресурсний центр, спеціалісти якого надають висновки про комплексну оцінку розвитку дітей та здійснюють методичне забезпечення навчання дітей з особливими освітніми потребами.
Аби побачити загальну картину того, що відбувається у навчальному середовищі інклюзії Городоцької ОТГ і дізнатися, чи таке навчання ефективне, журналісти Городок.City поспілкувалися з консультанткою центру професійного розвитку педагогічних працівників Городоцької міської ради Ольгою Мутикою.
— Ольго Анатоліївно, розкажіть, будь ласка, скільки у Городоцькій громаді є інклюзивних класів і як вони працюють?
— Минулого року в закладах загальної середньої освіти Городоцької міської ради було відкрито 22 інклюзивних класи, де здобувають освіту 23 дитини з особливими освітніми потребами.
— Скільки наразі дітей з інвалідністю навчається у загальних класах?
— У закладах освіти Городоцької громади навчаються 8 дітей з інвалідністю в інклюзивних класах і 21 дитина з інвалідністю охоплена індивідуальним навчанням (педагогічним патронажем). Це діти з порушенням слуху, зору, опорно-рухового апарату, а також із порушеннями мовлення, інтелектуальними порушеннями, затримкою психічного розвитку та розладами спектру аутизму.
Також діти та педагоги забезпечені матеріально-технічною базою, що є дуже важливою складовою для навчання.
— Як же влаштований навчальний процес для цих дітей?
— Діти з особливими освітніми потребами працюють за спеціальними програмами. У кожному інклюзивному класі вчитель має асистента, який допомагає втілювати цю програму. Під час навчального процесу ці педагоги постійно перебувають зі своїми вихованцями. До того ж, такий вчитель отримує доплату до зарплати у 20%, а асистент отримує повну ставку.
Назарчик мріє стати музикантом, має відмінний слух, дуже гарно співає
— Чи є у нашій громаді діти, які через інвалідність не ходять до школи взагалі?
— У нашій громаді всі здобувачі освіти охоплені навчанням і відвідують заклади освіти. 30 дітей охоплено індивідуальним навчанням (педагогічним патронажем) і 23 дитини навчається в інклюзивних класах.
— Чи будуть у цій галузі певні нововведення у 2021-2022 навчальному році?
— Так, у наступному навчальному році ми плануємо відкрити ще 4 інклюзивні класи в закладах загальної середньої освіти. Велика увага, звісно, приділяється матеріально-технічному забезпеченню, створенню ресурсних кімнат для дітей з ООП, забезпеченню корекційними педагогами, підвищенню кваліфікації асистентів вчителів і корекційних педагогів та забезпеченню архітектурної мобільності закладів освіти (наявність пандусів, та кнопок виклику).
Окрім того, корекційно-розвиткові заняття для таких діток здійснюють 35 корекційних педагогів, зокрема — вчителі-логопеди, дефектологи, реабілітологи, психологи і соціальні педагоги.
Стосовно результатів навчання в інклюзивному класі ми поспілкувалися із батьками дітей, які мають особливі потреби.
Ірина Бобик, мати другокласника із села Лісоводи
Раніше я дуже хвилювалася за сина. Не хотіла, щоб він навчався індивідуально: вважала, що тоді Ярославчик відчуватиме, що з ним щось не те. А ще турбувало те, що син буде позбавлений спілкування із ровесниками. Але, на щастя, коли прийшов час йти у перший клас, вже була запроваджена інклюзія у школах. Тепер Ярослав навчається у другому класі Лісоводського ліцею. І хоча син має проблеми з опорно-руховим апаратом, втім навчається практично нарівні зі своїми однолітками. А під час літніх канікул постійно запитує, коли вже можна йти на навчання. Він знайшов багато друзів і має значні успіхи у навчанні. Тепер вважаю, що інклюзивне навчання дуже допомагає дітям з особливими освітніми проблемами адаптуватися у соціумі.
Людмила Шушвар, мати семикласника із села Підлісний Олексинець
У Максимка раніше були проблеми з навчанням, бо він має серйозні вади зору: на одне око зовсім не бачить, а на інше — лише на 6%. Тож писати він навчився вже у старших класах, коли з ним почали активно працювати педагоги. Скажу так: відколи у школах ввели інклюзію, успіхи у навчанні мого сина значно покращилися. Він із задоволенням ходить до школи, де є все необхідне обладнання для дітей із послабленим зором.
